Щирість людських почуттів у лірику Петрарки – Петрарка Франческо

Як дивно усвідомлювати, що кожна епоха не була величної сама по собі. Ця велич створювали люди. І саме їхній внесок в історію й становив епоху. А людям, малим або більшим, властиво в чомусь помилятися, у чомусь переконуватися. Тільки так з’являються нетрадиційні рішення, тільки так вершаться більші справи. Напевно, по – іншому не буває. Адже мир гармонії одночасно є й миром протиріч. І цей мир накладає свій відбиток на людину, проте кожне сторіччя має своїх геніїв, іноді їхні імена залишаються в забутті, а іноді зоряно сіяють на небокраї ще многим і багатьом поколінням. Таким є ім’я Франческо Петрарки, що вважається першим письменником епохи Відродження

Підґрунтям цієї видатної епохи постійна творчість Данте. А оскільки Петрарка висвітлював загальні історичні протиріччя, які характеризували середньовічну Італію в цілому, те саме це й визначило його провідну роль у формуванні нової, національної культури італійського Відродження

Я думаю, що роль Петрарки визначається ще й тим, що він став першим більшим ученим – гуманістом, і саме тому затвердив як перший великий лірик італійського Відродження. Його фігура персоніфікувала реальне втілення нового письменника й новий тип взаємин людини й суспільства

Що допомогло Петрарці повністю присвятити себе світській культурі європейського гуманізму? Парадоксально, але саме прийняття духовного сану. Адже цей факт дозволив йому входити в різні суспільні кола й бачити життя різних шарів. Незабаром до нього прийшла слава кращого лірика сучасності

Духовний сан не перешкодив Франческо Петрарці полюбити жінку, що у квітні тисяча триста двадцять сьомого року він зустрів у церкві святої Клари. Хто вона? Про цьому, напевно, ми ніколи не довідаємося. Але вона існувала, і Петрарка дійсно любив її. Навіть після смерті Лаури ця любов не покинула поета:

Років тричі сім повинен був горіти я,

Амурів раб, радіючи на багатті

Вона пішла, – я дух підніс горе

Протриває ль плач за грань десятилетья?

Що допомогло Петрарці створювати свої шедеври, сповнені щирості й простоти? Можливо, вплив античної літератури, що прославляла всі позитивні людські якості. А може, такий був його характер – поважати дружбу, зберігати вірність любові. І що найважливіше, він ніколи не втрачав друзів. А це вже більше чим характер, це – божий дарунок

У багатьох родинах він був не просто капеланом, він був другом. Про це свідчить переписка поета. Але в той же час Петрарка поважав і години самотності. Самотність була його природному заставою, можливістю відчути внутрішню волю. А воля була для нього ще й можливістю вільно ставитися до навколишнього світу

Отже, краса й щирість людських почуттів – це не просто провідна думка лірики Петрарки. Це світосприймання вільної людини

Навіть у першому своєму вірші Франческо Петрарка на перший план ставить щирість людських почуттів

Але найбільше повно розкриваються людські почуття в добутках «Книги пісень». Це своєрідна поетична сповідь зрілої людини. Тема «Книги пісень» – юнацька любов, висока, чисте, але боязке й нерозділене. Автор сподівається на розуміння читача, сподівається викликати співчуття

Автор і герой в «Книзі пісень» об’єднані злиттям ліричного «я», хоча між ними існує певна відстань. Для сприйняття «Книги пісень» ця відстань необхідне, адже Петрарка згадує колишня любов. «Книга пісень» – це книга спогадів, датованих самим автором, тому добутки й пронизані легким смутком:

«Мене Любов томила двадцять років,

Але я був бадьорий у вогні й весел у болі;

Коли ж пішла мадонна з юдолі –

Десятий рік душі спокою ні».

Але ні Лаура, ні любов Петрарки не знають розвитку. Час рухається повз них, і любов не має історії. Образ Лаури є новаторським у Літературі того часу, адже автор зобразив живу реальну жінку. І основним у висвітленні її образа не стали побутові деталі, тому що Лаура розкривається через внутрішній мир поета, через сприйняття їм навколишньої дійсності

Джерело дзюрчить, дзенькає листвою гілка,

Я чую голос пані моєї,

И їй лісова наслідує птах

Краса й щирість людських почуттів у лірику Петрарки досягається ще й близькістю до народних середньовічних пісень. Використовуючи їхню мову, порівняння, метафори, Петрарка відтворив образ нових взаємин людини й навколишнього, земного миру, людини й природи

Благословенний день, місяць, лета, час

И мить, коли мій погляд те очі зустрів!

Благословенний той край і діл той світлий,

Де бранцем я став прекрасних очей

У творах Петрарки повністю відсутній середньовічний аскетизм, а внутрішній конфлікт почуттів не переростає в конфлікт із дійсністю, тому що поет оцінює й життя, і власні відчуття з погляду земної людини

«Книга пісень» – перша в історії європейської поезії збірник, де обумовлений внутрішня єдність ліричних добутків. Кожний сонет можна розглядати і як окремий добуток, і як частина однієї великої цілісності, сповненої нового розуміння любові, природи й суспільства, характерного для нової людини Відродження