Образ Базарова в романі Тургенєва “Батьки й діти” – Тургенєв Іван

Роман И. С.Тургенєва відбив боротьбу двох соціально – політичних таборів, що зложилися в Росії до 60 – м років XIX століття. И. С.Тургенєв відбив у романі типовий конфлікт епохи й поставив ряд актуальних проблем, зокрема, питання про характер і роль “нової людини”, діяча в період революційної ситуації в Європі 60 – х років

Виразником ідей революційної демократії став Євгеній Базарів, герой, що протипоставлений у романі ліберальному дворянству

Образ Базарова займає центральне місце в композиції роману. З 28 глав лише у двох не з’являється Базарів, в інших – він головна діюча особа. Всі основні особи роману групуються довкола нього, розкриваються у взаєминах з ним, різкіше і яскравіше оттеняют ті або інші риси його особистості, підкреслюють його перевага, розум, щиросердечну силу, свідчать про його самітність у середовищі повітових аристократів. Нагадаємо, що герой епохи 60 – х років був різночинець – демократ, переконаний супротивник дворянсько – кріпосницького ладу, матеріаліст по своєму світогляді, що пройшов школу праці й позбавлень, самостійно мислячий і незалежний. Саме такий Базарів у зображенні автора

Сюжет роману будується на зіткненні Базарова з миром аристократів. Тургенєв відразу ж показує, що Базарів – демократ, різночинець, людина праці, далекий аристократичному етикету й умовностям. У зіткненні з “барчуками проклятими” його вигляд розкривається повністю. У романі широко використовується прийом контрасту: Базарів протипоставлений Павлу Петровичу, аристократія одному демократизму іншого. Послідовність, переконаність, воля й цілеспрямованість Базарова контрастують із роздвоєністю Аркадія, з його випадковими переконаннями, м’якотілістю й відсутністю усвідомленої мети

Саме в зіткненні з різними персонажами, протипоставленими йому, розкриваються чудові риси Базарова: у суперечках з Павлом Петровичем – зрілість розуму, глибина суджень і непримиренна ненависть до барству й рабства; у взаєминах з Аркадієм – здатність залучати на свою сторону молодь, бути вчителем, вихователем, чесність і непримиренність у дружбі; у відношенні з Одинцовій – уміння глибоко й по – справжньому любити, цілісність натури, сила волі й почуття власного достоїнства

Головне місце в композиції роману займають сцени споровши. Герої Тургенєва розкривають свій світогляд у прямих висловленнях, у зіткненнях зі своїми ідейними супротивниками. Базарів – натура незалежна, що не відмінюється ні перед якими аристократами, а подвергающаяся суду думки. Типовий для шестидесятників і інтерес Базарова до природничих наук, хоча ні кар’єру вченого, ні кар’єру лікаря не з’явилася б його долею

Тургенєв проводить свого героя через ряд випробувань (а це взагалі типово для романів Тургенєва). Він випробовує Базарова спочатку любов’ю, потім і смертю. Тургенєв як би події сторони спостерігає за тим, як поводиться його герой у цих ситуаціях. І якщо любов до Одинцової, жінці розумної, гордої, сильної, під стать самому Базарову, перемагає принципи нігілізму. (Адже Базарів називав любов “нісенітницею”, презирливо ставився до ідеальних, романтичних почуттів, визнавав любов тільки фізіологічну: “Подобається тобі жінка, так візьми її!”. Сам же, закохавшись, раптом відчув романтика в самому собі). Те в передсмертній сцені Базарів вірний своїм ідеалам до кінця, він не зломлений, гордо дивиться смерті в очі. Багато критиків уважають цю сцену найдужчої, живий і зворушливої. Тому що саме тут розкривається це “грішне, що бунтує серце” до кінця

Смерть Базарова оправданна по – своєму. Як у любові не можна було доводити Базарова до “тиші блаженства”, так і в його передбачуваній справі він повинен був залишитися на рівні ще не реалізованих, виношуваних, і тому безмежних прагнень. Базарів повинен був умерти, щоб залишитися Базаровым.

Скільки б не було критичних статей із приводу героя “Батьків і дітей”, і як би не трактувався образ Базарова, найкраще сказав про своєму “самому улюбленому дітищі” сам автор: “Я хотів зробити з нього особа трагічне… Мені мріялася фігура похмура, дика, більша, що наполовину виросла із ґрунту, сильна, злісна, чесна, – і все – таки приречена на погибель, тому що вона все – таки коштує ще напередодні майбутнього”.