Аналіз вірша Блоку «У невпевненому, хиткому польоті…» – Блок А. А

Вірш А. Блоку «У невпевненому, хиткому польоті…», написане в листопаді 1910 року, є квінтесенцією символізму в його поетичній творчості. Духовна криза людини, викликана технічним прогресом, – от суть цього вірша

Поет не може прийняти бездушний, мертвий мир машин і механізмів, що замість того, щоб служити на благо людини, насправді й духовно, і навіть фізично його просто вбиває. На контрасті живу й мертву, духовну й бездуховного, людину й машини й побудований всі блоковское добуток

Монолог – Звертання до «сталевого й безпристрасного птаха» відразу ж починається картиною завислого «над безоднею» літака. Закінчується – його падінням, коли гвинтове обертання двигуна літального апарата зупиняється так, як зупиняється людське серце. Таким чином, композиція вірша виходить закільцьованої

У середині цього «кільця» – спроба поета «достукатися» до свідомості машини, адже насправді й створив літак, і керує їм – людина, якого сп’яняє романтика скорення висоти, приручення «сталевого птаха» і прирівнювання себе до Бога – Творцеві. Тому своє риторичне питання – «Чим ти можеш прославити творця?» – поет задає не літальному апарату, а людині, що загордила себе рівним Вищому початку

Анититеза – теперішній нерв блоковского вірша. Живий мир – це, по Блоці, любов, душа, особа, вальс, серце. Мир мертвий – це непевність, безодня, мертві крила, сірі сфери, оркестр на трибунах, гвинт. Протиставлення чітко йде навіть на рівні парних значеннєвих метафор: душу явно протиставляється мертвим крилам або ж плавний, вишуканий вальс явно контрастує з оркестром, що гримить

Для поета немає іншого фіналу, чим авіакатастрофа, оскільки для нього це не просто крах машини. Це, у першу чергу, перемога живого над мертвим, яскраве й беззастережний доказ духовної катастрофи технічної революції. Чим вище злітає літак – тим болючіше буде його падіння. Те ж правило застосовне й кчеловеку.