Зіставлення поем Т. Шевченка «Катерина» і «Наймичка»

I. Змалювання жінки-покритки — одна з тем у творчості Т. Шевченка. (Цій темі поет присвятив багато творів, бо доля жінки була йому добре відома. З тугою і болем говорив він про рідну матір, яку «ще молодую — у могилу нужда та пра­ця положила». Важкою була доля і його сестер, які змушені були йти в найми.)

II. Спільне та відмінне в поемах.

1. Напруженість вступу у «Наймичці» і поступове наростання трагізму в «Ка­терині». (Поема «Наймичка» починається прологом, з якого дізнаємося про велике горе Ганни, про її глибокі страждання. Молодиця йде з сином полем і співає крізь сльози «Як удова в Дунаєві синів поховала». Читач бачить, як тяжко карається Ганна, і переживає, чи не вчинить вона з ди­тиною так, як співається в пісні. Після такого напруженого вступу автор переходить на спокійну розповідь. Поема ж «Катерина» розпочинається звертанням до читачів, а потім іде розповідь про кохання Катерини, про її життя без милого, про народження дитини. А далі — трагізм і безвихідне становище дівчини-покритки.)

2. Наявність ліричних відступів. (Ліричні відступи у поемі «Катерина» мож­на поділити на три групи: звернення автора до героїв твору, звернення до читачів і відступи, у яких звучать роздуми про суспільні причини нещас­тя Катерини, про антигуманність тогочасного ладу. У «Наймичці» наявні тільки відступ и-роздуми.)

3. Любов Катерини й Ганни до своїх дітей.

4. Покора та слабкодухість Катерини й сила духу Ганни. (Катерина не витри­мує випробувань, які випали на її долю, залишає дитину саму на дорозі, а сама накладає на себе руки. Ганна передусім думає про сина. Вона знахо­дить сили боротися з обставинами, робить усе, щоб бути поруч із сином, хоч як це й важко для неї.)

III. Поеми «Катерина» та «Наймичка» в оцінці літературознавців.

(Поема «Наймичка» належить до найбільших тріумфів правдивої штуки й. мусить вважатися найкращим доказом великої геніальності Шевченка (І. Франко).

Поема «Наймичка» є геніальним надбанням вселюдської літератури (Еміль Дюран).

Ми не знаємо нічого простішого і водночас поетичнішого від його «Наймич­ки» (О. Плещеев).

Обидві поеми мають спільне тло суспільне… Катерина натура проста, пал­ка, вразлива… ошукана москалями, відіпхнута… Наймичка — натура безмірно глибша, чуття у неї… сильне, високе, любов до дитини така могутня, що пере­магає все інше, заслоняє перед нею весь світ, заставляє забути про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, а для довгої жертви на користь своєї дитини (1. Франко).)