Трагедія й торжество любові – шекспір Вільям

Від часу створення трагедії В. Шекспіра «Ромео й Джульетта» пройшов не одне століття, але дотепер глядачі хвилюються, стежачи за долею закоханих з Верони, а актори, які одержали роль у трагедії, сприймають це як сама яскрава подія у своєму творчому житті

«Ромео й Джульетта» (1595) належить до першого етапу творчості видатного драматурга, коли письменник створює в основному ліричні комедії. У двох же трагедіях (друга, крім названої, – «Юлій Цезар»), незважаючи на велику кількість похмурих сцен, перемагає все – таки світла основа, перемогу святкують честь і справедливість

Головні герої «Ромео й Джульетта» молодим, чисті серцем, живуть відчуттям величезної радості буття, а потім – безмежного щасливого почуття. Оптимізм автора в цей період його творчості виявляється сильніше людиноненависництва й користолюбства

Основний лейтмотив трагедії – розвінчування миру феодальних відносин, ворожих людині, таких, які спотворюють її природні почуття. Ворожнеча вельможних родин Монтекки й Капулетти, від якої страждає вся Верона, тому що вона роз’яряє жителів міста, робить загальне життя нестерпної. Крім того, ця ворожнеча виявляє собою фікцію захисту сімейної честі, що немов захищають обоє табору. Можливо, колись цей конфлікт і мав реальну підставу, але в даний момент навіть пам’ять про нього зникла. Ця ворожнеча – пережиток минулого, однак вона ще має силу й здатне заважати твердженню нової моралі, нового порядку

Таким чином, у трагедії зіштовхуються дві суспільно моральні сили: дух феодальної жорстокості й мести й принципи любові, гармонії прийдешньої епохи Відродження. Але насамперед «Ромео й Джульетта» – найвидатніший гімн любові. Юнак і дівчина з ворогуючих родин полюбили один одного. Їхня любов – не тільки жагуче почуття, що не визнає ніяких перешкод, але й почуття, що нескінченно збагачує душу. Шекспір дуже поетично показує народження й розвиток цього високого почуття. От Ромео бачить Джульетту на балі, і її краса вразила юнака

Нічна сцена в саду, коли Джульетта, сидячи у вікна, мріє про Ромео, а він, коштуючи внизу, чує її визнання, і їхня наступна бесіда, під час якої вони досягли взаєморозуміння, – важко знайти у світовій Літературі епізоди, які рівняються цьому за силою виявлення почуттів

Любов перетворює героїв. Люблячий Ромео стає терплячим. Тільки коли Тибальд накидається на добродушного Меркуцио, Ромео береться до зброї. Джульетта по – детски безпосередня й відверта. Її почуття ще дрімають. Полюбивши Ромео, вона починає краще розбиратися в людських взаєминах – краще, ніж її батьки, які бажають бачити Джульетту нареченою Париса. Адже ще якийсь час тому назад вона була готова придивитися до Парису. І, можливо, якби не трапилася зустріч із Ромео на балі, відбувся б ще один шлюб, досить щасливий, на підставі дочериной слухняності перед бажанням батьків. Але Джульетта визнає кращим умерти, чим одружитися з нелюбимим. Дівчина першої починає розмову про одруження, у її словах, звернених до обранця, відчувається щиросердечна зрілість і достоїнство люблячої жінки

Те, що Джульетте лише тринадцять років, ще раз доводить: більші почуття доступні і юні душі. «Любові всі віки покірні», – скаже про це пізніше геніальний російський поет. Відданість улюбленому, віра в Ромео, рішучість, горде усвідомлення власної правоти – все це робить Джульетту самим яскравим символом самого прекрасного людського почуття

Герої борятся за право вільного вибору в любові, однак вони оточені сліпою й ненависною ворожнечею. З тією же рішучістю, з який Джульетта п’є снотворне зілля, що запропонував їй чернець Лоренцо, – береться вона й за кинджал, тому що знала: улюблений наклав на себе руки, тому що переконався в її смерті. Розділити з ним його долю – у цьому бачила Джульетта свій обов’язок. Дівчина гине, тільки – но випробувавши щастя любові, про яке мріяла і яке виплекала у своєму серці. Без Ромео життя втрачає зміст, тому що двічі любити неможливо…

Любов Ромео й Джульетты – невтримн, чисте й героїчне – триває лише кілька днів і протистоїть старим поглядам і відносинам середньовічної закляклості, під владою якої перебувають Капулетти й Монтекки. Це справжній бій за вільне життя й права людини. Трагічна загибель дітей примирила нарешті ворогуючі родини, але якою ціною! Своєю смертю закохані немов купують перемогу нового життєвого принципу – принципу миру, дружби, любові. Горі втрати примушує Монтекки й Капулетти зрозуміти, що безглуздою ворожнечею вони знищили властиво майбутнє. У загибелі закоханих народжується нова істина: людські почуття більше святі й значніше вікових станових марновірств