Рахметов – “особливий” герой роману Чернишевського “Що робити?” – Чернишевський Микола

“Що робити?” Н. Г. Чернишевського – добуток про новоявлених, сучасних письменникові, людях, про їх незвичайну для того суспільства життя. Те була передова, прогресивно настроєна інтелігенція, що вийшла з різночинців. Це були справжні люди справи, пытавшиеся завоювати щастя для людей у битві з існуючими незаслуженими соціальними підвалинами. Вони любили трудитися, жагуче були захоплені й віддані науці, їхні моральні ідеали шляхетні й піднесені. Ці люди створюють особисті взаємини на обопільній довірі й повазі. Різночинці не випробовують сумнівів у боротьбі, не йдуть від труднощів, ведуть битву за ідеал ясного й світлого майбутнього, за найкраще життя. У їхньому середовищі чітко вимальовується особистість “особливої людини” Рахметова. Напевно, прагнучи вагомо обґрунтувати своїм читачам, що Лопухів, Кірсанов і Віра Павлівна справді люди ординарний, звичайні, Чернишевський уводить персонаж титанічного героя Рахметова, якого сам уважає видатною й неабиякою особистістю й іменує незвичайною людиною. Рахметов у дії роману не бере участь. Подібних людей надзвичайно небагато: їх не задовольняють ні наука, ні сімейне щастя; вони люблять все людство, страждають від усякої несправедливості, що відбувається, почувають у власній душі величезне горе – жалюгідне животіння мільйонів людей і віддаються видужанню від даної недуги з усім своїм запалом

Рахметов став справжнім зразком всебічно розвиненої людини, що порвали зі своїм класом і знайшов у житті простого народу, у боротьбі за його щастя свій ідеал, свою мету. Критики писали: “Ще в ранні студентські роки формувався ригоризм особливої людини, тобто вироблялися звички до суворого, непохитного дотримання оригінальних принципів і в матеріальної, і в моральної, і в розумовому житті”. Шлях звичайного, гарного, доброго й чесного юнака – студента почався із читання книг, з вироблення нового погляду на життя. Він пройшов школу політичного виховання в студента – різночинця Кірсанова. Книги для читання, рекомендовані Кірсановим, Рахметов брав у книгарнях. Після читання таких книг він зміцнював у думці про необхідність якнайшвидшого поліпшення матеріального й морального життя многочисленнейшего й найбіднішого класу

Рахметов учиться й працює в себе на Батьківщині, а не за кордоном. Учиться він у російських людей, зайнятих повсякденною працею. Йому необхідно в першу чергу знати, наскільки матеріально стиснуте їхнє життя в порівнянні з його власним життям. Із сімнадцяти років він прилучається до суворого способу життя простого народу. Замолоду кілька годин у день працював чорноробом: возив воду, тягав дрова, копав землю, кував залізо. Остаточна повага й любов простих людей Рахметов придбав під час трирічних мандрівок по Росії, після того як пройшов бурлакою всю Волгу. Товариші по лямці ласкаво охрестили його Никитушкой Ломовим

Рахметов своїм суворим способом життя виховував фізичну витривалість і духовну стійкість, необхідні для майбутніх випробувань. Упевненість у правоті своїх політичних ідеалів, радість боротьби за щастя народу зміцнювали в ньому дух і сили борця. Рахметов розумів, що боротьба за новий мир буде не на життя, а на смерть, і тому заздалегідь готовив себе до неї. Мені здається, не потрібно більших зусиль і особливої уяви, щоб зрозуміти загальний характер діяльності Рахметова: він постійно займався чужими справами, особистих справ у нього просто не було, це все знали. Рахметов займався справами інших людей, він всерйоз працював для суспільства. Він взагалі мав безліч відмітних рис. Наприклад, поза своїм колом він знайомився тільки з людьми, що мають вплив на інші, що мають авторитет. І важко було відмахнутися від Рахметова, якщо він задумав заради справи з кимсь познайомитися. А з непотрібними людьми він поводився просто по – хамски.

Рахметов ставив неуявні досвіди над своїм тілом і до смерті пугал цим свою господарку Горпину Антонівну, що здавала йому кімнату. Він не визнавав любові, придушував у собі це почуття, не бажаючи допустити, щоб любов зв’язала його по руках і ногам. Рахметов відмовився від любові в ім’я великої справи

“Так, смішні люди, навіть забавні… Мало їх, але ними розцвітає життя всіх навколо; без них вона стихла б, прокисла б; мало їх, але вони дають можливість всім людям дихати, без них люди задихнулися б.”

Письменник – Демократ Чернишевський в образі Рахметова зобразив революційного вождя, особливу людину. Про таких людей автор писав: “Це колір кращих людей, це двигуни двигунів, це сіль солі землі”.

Однак час виявив неспроможність соціалістичних ідей. І в даний момент нам стають зрозуміло, навіщо вожді Жовтневого перевороту вибрали Рахметова своїм ідеалом. Вони виковували такі якості характеру, з якими ним було сприятливо вершити нелюдські вчинки: не жалували ні себе, ні тим більше інших, виконували наказу зі сліпою чіткістю, що холодить, непохитного двигуна, дивилися на інакомислячих, точно сверхчеловеки на недочеловеков. У підсумку Росія була потоплена в крові, а світове співтовариство було вражено бузувірством революційних актів

Сучасна Росія перебуває знову на шляху до цивілізованого майбутнього. І залишається тільки лише мріяти про те, щоб у цьому нашім майбутньому було менше “особливих” людей, а побільше звичайним і простих: добросердим, усміхненим, веселим, живучим своїм особистим життям. Хочеться, щоб це все – таки знайшло відбиття вдействительности.