«Сила впливу морального вище всяких сил…» (По повісті Пушкіна «Капітанська дочка», роману Толстого «Війна й мир» – По декількох добутках

Що рухає людиною в житті? Що дає йому сили правильно жити? Та й що значить – правильно жити? Напевно, кожний відповість: виконувати свій борг, берегти честь і достоїнство, поважати себе й інших, не падлючити, не лицемірити, тобто зберігати чистими свої духовні й щиросердечні людські якості. Але в нашім житті часом всі так не просто, і як важко буває витримати, не згорнути з морального шляху. І все – таки, як затверджує Н. В. Гоголь, «сила впливу морального вище всяких сил».

Історія героя повести А. С.Пушкіна «Капітанська дочка» Петра Гринева яскраве тому підтвердження. Провінційний російський дворянин, сімнадцяти років від роду, недоук Гринев прямо з дитячої відправляється служити – причому не в елітний Семеновский полк, а в провінцію. І із цієї мінути життя героя перетворюється в суцільне випробування його моральної стійкості й сили. І в кожному випробуванні Петруша діє по велінню серця, а серце його підлегле законам дворянської честі, кодексу російського лицарства, почуттю боргу

Закони ці незмінні – і тоді, коли потрібно оплатити величезний більярдний борг не занадто що чесно грав Зурину; і коли потрібно віддячити провідника тулупчиком і полтиною. І коли варто викликати на дуель Швабрина, що выслушали гриневские «віршики» на честь Маші й презирливо отозвавшегося як про їх, так і їй. І коли пугачовці ведуть героя на страту. І коли, що помилував героя, Пугачов простягає руку для поцілунку, а Петруша, природно, не цілує «ручку лиходія».

И коли самозванець прямо запитує бранця, чи визнає той його государем, чи згодний послужити, чи обіцяє хоча б не воювати проти нього, – а бранець тричі, прямо або побічно, відповідає «ні». І коли Гринев, один раз уже врятований судьбою, поодинці вертається в розташування пугачовців, щоб виручити кохану або загинути разом з нею. І коли, арештований власним урядом, не називає ім’я Марьи Іванівни

Ця постійна готовність заплатити життям за свою честь і любов робить дворянина Гринева істинно моральною людиною. Таке поводження перетворює самого простодушного з героїв «Капітанської дочки» – у самого серйозного з її персонажів. Він зміг зберегти свою душу, свою честь і достоїнство, смог служити не за страх, а за совість. І саме в цьому – перемога моральних сил людини

Вірою в моральний початок людини перейнята й вся творчість Л. Н.Толстого. Про кожне зі своїх героїв письменник вирішує питання: яка його людська сутність? що він несе людям? є чи в ньому розуміння, співзвуччя, єдність із іншими людьми? От ці властивості душі властиві найвищою мірою героїні роману «Війна й мир» Наташе Ростовой. У цьому образі виражена письменником віра в людину, у можливість твердження справді людських відносин на землі

Шлях розвитку Наташи проходить осторонь від складного духовного життя, властивим таким героям Толстого, як Пьеру Безухову й Андрію Болконскому. Інтелектуальні запити, філософські міркування про сенс життя, соціальних протиріччях, про принципи вищої моралі не для Наташи. Більше того, «вона не вдостоює бути розумної», як говорить про неї Пьер. Але її моральна сила полягає в природних властивостях характеру, у її дарунку любові до людей, до життя, до природи, в інтуїтивному почутті правди, у чуйності, чуйності. Створюючи характер Наташи, наділяючи її високими рисами людяності, автор ставить проблему випробування характеру. Те, що дано героїні, повинне зміцнитися, затвердитися в боротьбі, у процесі життєвих випробувань

Автор приводить Наташу до зіткнення з новими, невідомими їй раніше сторонами і явищами життя, зіштовхує її чуйну, емоційну натуру з обставинами, що вступають у протиріччя з її мироотношением. Життєвий досвід дістається дорогою ціною

Толстой піддає улюблену героїню серйозному життєвому випробуванню – захопленню Курагиным, що завершилося для неї щиросердечною катастрофою. Вона, зі своєю спрагою любові, недоторканою, чистою й жагучою натурою, прийняла міраж за дійсність, обманулась і у своєму почутті, і в людині, у влада якого готова була віддати своє життя. Вся справа в тому, що й Анатоля Курагина вона побачила у світлі своєї моральної чистоти; усе, що Наташа почувала, було перенесено й на почуття Курагина до неї. Вона вірила в Анатоля, чекала його, і тільки тоді, коли довідалася від Пьера всю правду, зрозуміла, яке нещастя на неї обрушилося. Щиросердечне потрясіння Наташи було тим глибше, ніж чистіше, людяніше, щирої була її недосвідчена натура в зіткненні з «підлою, безсердечною породою Курагиных». Письменник провів свою героїню через горно життєвих випробувань, поставив її віч – на – віч із миром зла, вульгарності й обману й вивів із цього миру з більше стійкими початками моральності, добра й істини. І ми бачимо у всій подальшій долі Наташи, що цей жорстокий урок не надломив її характеру, а зміцнив його. Вона вийшла із цих випробувань духовно повзрослевшей і навчилася ще більше цінувати любов і відданість і ненавидіти неправду й жорстокість. Моральна сила Наташи допомогла не тільки їй самої, але й умираючому Андрію Болконскому, і її матері, що збожеволіла від втрати сина, і Пьеру Безухову. І ми віримо, що якби Пьер розділив у майбутньому доля декабристів, те немає сумніву, що в Наташи вистачило б моральної сили випливати за ним подібно дружинам декабристів

Герої А. С. Пушкіна, Л. Н.Толстого й багатьох інших російських письменників мають внутрішнє чуття й почуттям правди, що тягне їх до тих, часом несвідомим, самозабутнім учинкам, у яких розкривається їхня моральна чистота, їхні щиросердечні пориви, звернені до людей. Дивлячись на цих героїв, легше навчитися бути людиною й переконатися в правоті Н. В.Гоголя, що затверджує, що «сила впливу морального вище всяких сил…»