Майбутнє людства (по романі Євгенія Замятіна «Ми») – Замятін Євгеній

 

Людині завжди було властиво прагнути до пізнання майбутнього. Яке воно? Якими жертвами буде знайдено, якщо сподіватися не на що? Але саме з безвихідності народжуються дивні мрії

Цього року відбулася моя зустріч із талановитим російським письменником Євгенієм Замятіним, ім’я якого лише недавно повернулося в нашу літературу. Автор по – своєму бачив проблему майбутнього людства. Дитя «страшного років Росії», він критично ставився до всього, що відбувалося навколо. Ще в 1918 році письменник говорив про те, що «партія організованої ненависті» і «організованого руйнування» не здатна творити. У тих, хто фанатично вірить у таку партію, немає майбутнього

«Ми» – роман про далеке майбутнє, майбутнє через тисячу років. Людина ще повністю не восторжествував над природою, але вже відгородився від її стіною цивілізації. Ця книга сприймалася багатьма як політичний памфлет на соціалістичне суспільство. Однак сам автор затверджував, що «цей роман – сигнал про небезпеку, що загрожує людині й людству від влади машин і держави». Поява тоталітарних режимів викликало в нього серйозні сумніви в можливості існування, нехай у віддаленому майбутньому, ідеального суспільства, підірвало віру в розумні початки людської природи. Обдарований унікальною здатністю передбачення, Е. Замятін зрозумів, яку небезпеку таїть нівелювання особистості, зайва жорстокість, руйнування класичної культури й інших тисячолітніх традицій. Так народився роман – антиутопія, прогноз на майбутнє, якщо сьогодення захоче имстать.

Дія в романі перенесено в далеке майбутнє. Після закінчення Великої Двохсотлітньої Війни між містом і селом люди стали громадянами Єдиної Держави. Новий порядок, що почався з війни зі своїм народом, був націлений на знищення. Правда, вижила мала частина населення, але це були кращі, найсильніші

Особистості в романі немає. Люди втратили своє ім’я, своє «я», і відбулося страшне – вони стали… «нумерами». Є ПРО – 90, Д – 503 і інших. Ні людей. І в цьому символ знеособленості, повного знищення індивідуальності. Життя в такій державі підпорядкована Годинної Скрижалі, що пропонує, коли всім одночасно спати, коли працювати або займатися любов’ю. Був навіть проголошений історичний «Lex sexnalis» (сексуальний закон): «Усякий з нумеров має право, як на сексуальний продукт, на будь – який нумер… » Але коли любов перетворюється в «щастя» по разових талонах, вона вмирає, а без любові гине й мир

Такі умови буття в Єдиній Державі, про які розповідає у своєму щоденнику для нащадків талановитий інженер Д – 503. Герой дуже задоволений життям. Його не бентежить, що місто – держава, у якому він живе, оточений скляною стіною. У цьому місті немає живої природи: не співають птаха, не грають сонячні відблиски в лужицах на асфальті. «Квадратна гармонія» вулиць і площ, що жахає однаковість життя «нумеров», доведене до абсурду рівність людей захоплюють оповідача. Всі «нумера» однаково одягнені, живуть в однакових кімнатах величезних багатоповерхових будинків. Ці кімнати в будинках із прозорими стінами нагадують клітки – камери, за мешканцями яких ведеться невсипуще спостереження. Підстав для заздрості друг до друга в них немає. Виходить, усі щасливі? По – моєму, позиція автора різко відрізняється від точки зору Д – 503, і чим більше той захоплюється способом життя «нумеров», тим страшнее виходять намальовані имкартины.

Мене потрясла історія Великої Операції. Це вищий ступінь насильства над людиною, до якого прибігала Єдина Держава, щоб витягти частину мозку, де зароджувалася фантазія. Але страшнее знищення людської плоті – знищення людського духу, умертвіння душі. Цієї операції були піддані насильно всі «нумера» після того, як було розгромлене повстання членів «Мефи», що виступили проти тоталітарного режиму. Таким чином, Єдина Держава надійно застрахувала себе від повторення революцій і інших небезпечних проявів вільної волі громадян

У цьому ж щоденнику Д – 503 розповідає й про свою любов до революціонерки I – 330 і раптової хвороби, що приключилася з ним, – виникненні в нього душі. Під впливом I – 330 багато чого в його світогляді міняється. У ньому починається процес пробудження душі. Це був для нього єдиний шанс стати людиною, тобто випробувати всі борошна й радості людського буття

Але після операції Д – 503 втрачає свої шляхетні властивості й особисті прихильності. Він перетворюється з людини мислячого в людину керованого, «гідного» громадянина Єдиної Держави. Мир, у якому живуть подібні люди, уважає Замятін, – кошмар, пекло! Йому протистоїть у романі мир за Стіною. Там живуть нащадки тих деяких, хто пішов після Великої Двохсотлітньої Війни в ліси, але їхнє суспільство перебуває на примітивній стадії розвитку

Замятін уважав, що тільки на первісно – общинній стадії, коли державної влади ще не було, можна було знайти суспільство, члени якого користувалися майже абсолютною волею. Він звернувся до «давно минулій» історичної епохи, а не фантазував про те, яким воно буде в далекому майбутньому

У романі Замятін також показав, що не може бути щасливим суспільство, що не враховує запити й похилості своїх громадян. Я думаю, автор хотів розповісти нам не про помилкові політичні теорії, а про тім дивовижний, у що може вилитися гарний політичний рух, якщо воно перекручується. Я вважаю, що не можна винищити людське в людині. Людство повинне бути вільним, а майбутнє стане таким, яким ми його готовимо

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы