Тема дитинства у творах Чарльза Диккенса – Диккенс Чарльз

Дослідники англійської літератури затверджують, що жоден з англійських письменників не користувався такою славою при житті, як Чарльз Диккенс. Визнання прийшло до Диккенсу вже після першої розповіді й не залишало до останніх днів, хоча сам письменник, його погляди й творчість змінювалися. Секрет його популярності в сучасників у тім, що Диккенс гостро почував зміни в житті Англії, був виразником надій і прагнень тисяч людей. Після смерті письменника його добутку почали піддавати гострій критиці, і тільки в XX столітті стало повністю очевидним значення творчості Диккенса. Його біографія знайшла відображення й у сюжетах його романів, і у творчій манері. Батько був бедный службовець і за борги потрапив у в’язницю. Диккенс із раннього дитинства самостійно заробляв гроші, працював на фабриці, клерком, репортером у суді й парламенті. Як репортер він відображає сучасні події й намагається досягти взаєморозуміння в причинах, що їх викликали. Провідну тему творчості письменника можна визначити як тему боротьби добра й зла, вона розкривається в кожному його добутку. Диккенс уважав, що відношення суспільства до дитини відображає боротьбу добра й зла в ньому. Тому тема дитинства – одна з головних у нього творчості

Роман «Пригоди Оливера Твісту» – перший « роман – виховання», жанр, до якого Диккенс неодноразово звертається. Структура цих добутків схожа: дитина, якого кинули напризволяще батьки, переслідується родичами, які полюють за спадщиною й хочуть використовувати беззахисність дитини; завдяки дивному збігу обставин герой виривається з оковів бідності, одержує спадщину, а разом з нею й визнання в суспільстві. На початку творчості, і це відобразилося в «Оливере Твісті», Диккенс уважає, що матеріальна нагорода, статок – ціль, до якої варто йти, що робить людину щасливим. Зло в «Оливере Твісті» має подвійну природу: це суспільне зло, виражене в «работних будинках», де втримуються знедолені діти; але Диккенс зображує зло, пояснити яке ні письменник, ні читач не можуть, воно персоніфікується в конкретному герої, що ставить собі за мету знищити Оливера. Образ Оливера ідеального, його характер не змінюється протягом роману, він не підпадає під вплив обставин, навіть перебуваючи серед шахраїв

У наступних романах тема дитинства заглиблюється. Диккенс усвідомлює зв’язок між характером героя й обставинами, у яких він діє. Майже всі романи Диккенса мають щасливий кінець, за що автора чимало дорікали й при житті, а особливо після смерті. Але «щасливі кінці» – це одна з рис філософії письменника. Він уважав, що Література має сильне виховне значення, впливає на свідомість і що щасливий кінець затверджує оптимізм, радості життя, гармонію, дає надію, що людина ніколи не буде самотній. Але як письменник – реаліст Диккенс бачив, що в житті «щасливі кінці» бувають не завжди, він змінює своє відношення й до проблеми матеріальної нагороди героя, показуючи, що досягнення певного матеріального рівня не забезпечує людині щастя

Найбільш характерний щодо цього роман «Девид Копперфилд». Герой цього добутку, на відміну від Оливера Твісту, проходити довгий шлях духовного розвитку. Нещасливе дитинство, сирітство, пошуки рідних людей змінюють характер Девида, дають йому життєвий досвід. Цей роман має автобиографичные риси й відбиває не тільки розвиток героя, але й шляхи, якими йшов сам автор. У цьому романі поріг між злом і добром не так чіткий: героїв важко розділити на сугубо позитивні й сугубо негативних, для автора важливо, у першу чергу, як духовно збагачується герой. У багатьох своїх романах Диккенс використовує прийом смерті персонажів, що допомагає розв’язати чимало конфліктів. В «Девиде Копперфилде» цей прийом має зовсім інший зміст: смерть не вирішує конфлікт, а стає для героя важким випробуванням, з якого він здобуває життєвий досвід. Уже дорослий, Девид Копперфилд закохується в дочку власника фірми, де він учиться, Дору, і, коли обставини дозволяють, Девид одружується з нею. Але пройдуть роки, перш ніж він зрозуміє, що все життя поруч із ним була по – справжньому близька людина, Агнес. Смерть Дори не просто дає можливість Девиду женитися з Агнес, а змушує переосмислити своє життя, відносини з людьми, зрозуміти, що таке справжня любов

Тема дитинства у творчості Диккенса розкриває гуманістичний напрямок таланта письменника, затверджує добро й справедливість, засуджує байдужність суспільства у відношенні кдетям.