Єднання життя й мистецтва в епоху постмодернізму

 

ХХ століття – час більших змін не тільки в суспільстві, але й у самій свідомості людей. Якщо в епоху модернізму можна було говорити про невідповідність сфер життя й мистецтва й про існування ієрархій усередині цих сфер, то в постмодернізмі співвідношення реальн і художнього виникає по – іншому.

Художник – Постмодернист завжди перебуває у двох іпостасях, Тут і Там, тобто одночасно виступає й автором тексту, і його героєм, і читачем – критиком. При цьому в художньому творі зникає границя між реальністю й вигадкою, сном і дійсністю, зеленим і потойбічним

Література постмодернізму – це постійний обмін прямими й переносними значеннями слів, провокація письменником читача й навпаки. Цей обмін веде до того, що границя між «своїм» і «чужим» художнім словом стирається, текст одного автора перетікає в текст іншого так само, як взаємно перетворюються персонажі мультфільму «Пластилінова ворона». З єдиного матеріалу можна створити все, що автор побажає: етикетку, ліричний вірш або напис на заборі

Література перетворюється в гру, у якій беруть участь усі, хто пише й читає. Постмодерністські художники люблять використовувати ролі й маски; вони не «витають» над текстом, як всюдисущі божества, і не вважають написаний ними добуток лише своєю власністю, тому що усвідомлять, що нестійка будова добутку складається з тисячі піщин: свідомих і несвідомих цитувань, алюзій, «чужих» метафор і образів. Така «демократизація» літератури взаємодіє з любов’ю постмодернистов до міфології – адже мир належить всім, і разом з тим кожний може створювати власну міфологію. Якщо скористатися термінологією К. Маркса, можна сказати, що Література є принципово не відчужуваним продуктом виробництва: зробивши свій добуток надбанням усіх, автор не втрачає його.

Зникає й розподіл літературних жанрів на «високі» і «низькі». Таке розмежування існувало ще від часів Аристотеля. Але в епоху постмодернізму жанри й стилі письмової мови, які вважалися «низькими» або недостатньо «літературними» (як, наприклад, коментарі або словникові статті) стали рівноправними з такими «заслуженими» жанрами, як роман або поема. Художнім твором може вважатися навіть табличка на двері або відправлений по електронній пошті лист

Оскільки письменник стає уважним читачем і критиком своїх добутків, в епоху постмодернізму виникає велика кількість «мистецтва про мистецтво». Створюються «романи про роман», де вигадка й реальність настільки переплетені, що читач може остаточно заплутатися. Але виявляється, що джерело цієї плутанини – не тільки художній текст, але й сама дійсність. Історичні події змінюють одна одну із шаленою швидкістю, тілі – , радіо – і віртуальний ефір заповнений неосяжною кількістю інформації, тому сучасній людині важко зрозуміти, де закінчується її щира дійсність і де починається штучна, нав’язана ззовні.

Постмодернізм – це не просто літературний напрямок, а нова застава миру й людини в ньому. Реагуючи на еволюцію людської свідомості в ХХ столітті, література змінює свою внутрішню природу. Життя й мистецтво, письменник і читач, високі й низькі, реальні й ірреальне – всі ці колишні опозиції тепер взаимодополняют один одного, з’єднуються в цілісному культурно – історичному просторі

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы