Любов і взаєморозуміння як основа сім»ї (за п’єсою «Лісова пісня»)

«Лісова пісня», на мою думку, — це найкращий твір Лесі Українки. Він не залишить байдужим нікого, бо піднімає безліч питань, одне з яких — що таке кохання і яким воно повинно бути, щоб привести щастя?

Мавка покохала Лукаша, тільки зачувши його пісню. Лукаш ніби теж захопився цією лісовою дівчиною. Чому ж вони не змогли одружитися і бути щасливими в шлюбі? Звичайно, вони мали зовнішні перешкоди: мати не вподобала Мавку, яку вважала відьмою, і знайшла собі невістку в селі — вдову Килину. Але, я вважаю, що справа тут не в матері, бо Лукаш сам вирішив засилати старостів до Килини, ніхто не силував. Мавка визнає:

Бач, я за те люблю тебе найбільше,

Чого ти сам в собі не розумієш,

Хоча душа твоя про те співає.

Виразно-щиро голосом сопілки…

Але Лукаш не збагнув, що вона говорить про красний внутрішній світ, який є кращим, ніж «хороша, люба врода». Так само і Мавка не розуміє людських звичаїв.

Щоб наші людські клопоти збагнути,

То треба справді вирости не в лісі, —

Зауважує Лукаш. Дружина йому потрібна не для хання, а для праці, на допомогу старій матері. Мавка не тільки не вміє жати, в’язати снопи, але й перешкоджає цьому, бо знає: все навкруги — живе. Вдарити сокирою дерево — це завдати йому болю. Зжати ниву — це вкоротити віку Русалці Польовій.

Отже, вони не розуміють один одного. Вона не може жити за людськими законами, а він — за лісовими.

Але не став щасливим Лукаш і з Килиною, бо виявилося, що вона, дородна, працьовита молодиця не в змозі осягнути тих скарбів, що ховає Лукаш у своїй душі. Він їй потрібний як батько дітям, як чоловік в господарстві. А Лукаш, побувши вовкулакою, долучився до знань, які раніше йому були недоступні

Я, жінко, бачу те, що ти не бачиш…

Тепер я мудрим став…

Вона лякається його слів, але не розуміє. Для Килини віковий дуб — це великі гроші, для Лукаша — знак угоди між людьми і лісом. «Потрібне те грання»

— говорить Килина про сопілку, звуки якої у свій час розбудили Мавку від зимового сну. Отже, не можуть знайти спільної мови і Лукаш з Килиною.

Любов без духовної спорідненості неможлива. Лукаш, занапастивши свій внутрішній світ, втратив Мавку, але ж не став настільки приземленим, як Килина, і не зміг покохати її. Ось чому в цьому любовному трикутнику ніхто не став щасливим. Отже, одружуючись, треба звертати увагу не на матеріальні годи, а на душевну спорідненість. Це і є шлях до подружнього щастя.