Образ Тетяни Ларіній у романі “Євгеній Онєгін” Олександра Пушкіна

Тетяна Ларіна відкриває собою галерею прекрасних образів російської жінки, морально бездоганної героїні, що шукає глибокого змісту в житті. Сам поет уважав образ Тетяни “ідеальним” позитивним образом російської жінки. Образ Тетяни Ларіній – противага образу Онєгіна. Євгенію Онєгін є першим літературним героєм, що відкриває галерею так званих “зайвих людей”. Він утворений, розумний, шляхетний, чесний, але світське життя в Петербурзі вбили в ньому всі почуття, прагнення, бажання. Він “до часу дозрів”, став молодим старим. Йому нецікаво жити. Онєгін дійсно важко хворий соціальною хворобою свого часу. І от поруч із ним – звичайна російська дівчина

Автор підкреслив відсутність у Тетяні надзвичайних, з ряду геть вихідних рис. Але героїня в той же час дивно поетична й приваблива. Пушкіна дав своїй героїні простонародне ім’я Тетяна. Цим він підкреслив простоту дівчини, її близькість народу

Тетяна виховується в садибному маєтку в родині Ларіних, вірної “звичкам милої старовини”. Характер Тетяни формується під впливом няньки, прототипом якої поетові послужила чудесна Орися Родіонівна. Тетяна росла самотньою, неласкавою дівчинкою. Вона не любила грати з подругами, була занурена у свої почуття й переживання. Вона рано намагалася зрозуміти навколишній світ, але в старших не знаходила відповіді на свої питання. І тоді вона зверталася до книг, яким вірила безроздільно:

Їй рано подобалися романи,

Вони їй заміняли все:

Вона влюблялася в обмани

И в Ричардсона й Руссо

Навколишнє життя мало задовольняло її вимогливу душу. У книгах вона бачила цікавих людей, яких мріяла зустріти у своєму житті. Спілкуючись із двірськими дівчинами й слухаючи розповіді няньки, Тетяна знайомилася з народною поезією, переймалася любов’ю до неї. Близькість до народу, до природи розвила в Тетяні щиросердечну простоту, щирість, невигадливість. Тетяна розумна, своєрідна, самобутня. Від природи вона обдарована:

Уявою заколотним,

Розумом і волею живий,

И норовливою головою,

И серцем полум’яним і ніжним

Розумом, своєрідністю натури вона виділялася серед поміщицького середовища й світського суспільства. Вона почувала вульгарність, ледарство, порожнечу життя сільського суспільства й мріяла про людину, що вніс би в її життя високий зміст, був би схожий на героїв її улюблених романів. Таким їй здався Онєгін – світський парубок, що приїхав з Петербурга, розумний і шляхетний. Тетяна з усією щирістю й простотою закохалася в Онєгіна: “…Все полно їм; усе діві милої без угаву чарівною силою повторює про нього”. Вона зважилася написати Онєгіну любовне визнання

Різка одповідь Євгенія з’явилася повною несподіванкою для дівчини. Тетяна не могла зрозуміти Онєгіна і його вчинки. Але вона не могла й розлюбити його.

Онєгін не зрозумів всієї сили її почуття, не розгадав її натури, тому що над усе цінував “вільність і спокій”, був егоїстом і себелюбом. Любов принесла Тетяні одні страждання

У Петербурзі вона стає княгинею; знаходить загальну повагу й преклоніння в “вищому світлі”. Онєгін, що повернувся в Петербург після мандрівок, побачив Тетяну “равнодушною княгинею, неприступною богинею розкішної, царственої Неви”. Але однаково вона чарівна. Очевидно, ця принадність була не в її зовнішній красі, а в її щиросердечній шляхетності, простоті, розумі, багатстві щиросердечного змісту

Але й в “вищому світлі” вона самотня. І тут вона не знайшла того, до чого прагнула піднесеною душею. Своє відношення до світського життя вона виразила в словах, звернених до Онєгіна:

…Зараз віддати я рада,

Все це дрантя маскараду

Весь цей блиск і шум, і чад

За полицю книг, за дикий сад,

За наше бідне житло…

У сцені останнього побачення Тетяни з Онєгіним ще глибше розкриваються її щиросердечні якості: моральна бездоганність, вірність боргу, рішучість, правдивість. Тетяна відкинула любов Онєгіна, пам’ятаючи, що в основі його почуття до неї лежить себелюбність, егоїзм, але головне – вона не могла зрадити людини якому клялася бути вірної до гробової дошки:

Але я іншому віддана

И буду століття йому вірна

Головні риси характеру Тетяни – сильно розвинене почутті боргу, що бере гору над іншими почуттями, і щиросердечна шляхетність. Це й робить її образ таким привабливим

Уперше в Російській літературі жіночий характер протипоставлений чоловічому, більше того, жіночий характер виявився сильніше й піднесеніше чоловічого. Пушкіна з великою теплотою намалював образ Тетяни й втілив у ній кращі риси росіянці жінки