ДИТЯЧІ ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ С. ВАСИЛЬЧЕНКА (за творами «Свекор», «Басурмен»)

 

ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ

 



Варіант 1


1.       Дитячий світ Степана Васильченка.

2.       Малі мудреці.

3.       Дитяча мудрість.

Варіант 2

1.       Твори Степана Васильченка для дітей.

2.       Головні образи творів «Басурмен» і «Свекор».

3.       Щира любов до дітей.

 

ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ

 

... Сонце — буде, будуть дні радісні,

ясні, будуть пісні, квіти, будуть

радощі, сміхи... Будуть!

Степан Васильченка

Зручніш вмоститись на полудрабках старого Воза,

І вйокнути,

Й стібнути батогом

По хмарах...Так загоготати,

Щоб ліс піймав той крик

в свої

зелені

вуха.

Євген Гуцало

З мого серця вилітають птиці.

Вилітають. І летять, летять.

В небі їм ніде не зупиниться

і не повернутись їм назад.

Євген Гуцало

 

 

ЦИТАТИ З ТЕКСТІВ

 

«— Що ти вдієш із таким кателиком... Із таким лобурем, таким харцизякою! — Далі скривилася й, зітхнувши, почала всовіщати: — І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? Тож тільки невіра, басурмени Богу не хочуть молитися, а ти ж хрещена тварюка. Та тебе ж за цеє в пекло, в огонь негасимий завдадуть. Он глянь, що будуть робити на тім світі грішникам! — мати показала рукою на стіну».

 

«Семен б’є поклони, не торкаючись коліньми долівки, і охоче задержує голову на землі. Коли він обіпреться чолом об землю, крізь власні його ноги, як у вилазку, йому видно все, що діється позаду його.

Із хати двері одчинені в сіни, а із сіней видно двір і комору в дворі. Ген дядьків Рябко стоїть коло комори, здається Великим-великим, як світ. «Чого ж то він зазирає в комору?» — думає собі Семен».

 

«Швидко виліз на лаву, прихилив до ікони близько свою голову, прикурює. Дим застеляє йому очі, шпигає в ніс — він кривиться, ноги тремтять од страху й радощів, і лице аж міниться од щастя. Розпаливши цигарку, він устромив її в зуби, взявся в боки, осміхається сп’янілою посмішкою».

 

«У заплаканих очах Семена виплив несподівано і затремтів блискучий сміх. Одразу він перестав густи, як одрубав; зачервонівся і закихкотів дрібним невтриманим сміхом».

 

«Бринить, шумить святий гармидер все голосніше й ширше. І над усім гамом геть-геть лунають могучі передзвони радісного нового паламаря».

(«Басурмен.»)

«Дома Василько часом як почне «старувати», то всі тільки дивуються!

За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, — Василько так і гукне, чи то буде свій, чи чужий: «А нащо так накришувати та наляпувати!» Або забуде хто шапку в хаті зняти, — він зразу видереться на лаву або на ослін, підбереться, скине шапку й пучкою на образи покаже, мовлячи суворо: «Он бач, що там таке!»

(«Свекор»)


Не вподобається йому що-небудь — зараз на піч, укриється рядном і почне звідтіль вичитувати та всі непорядки в хазяйстві перебирати: і те в нас недобре, і те не таїс, як у людей ведеться!»

 

«Будеш уже сам усе робити — себе й жінку годувати й зодягати, сестру заміж оддаси, а мене з матір’ю до смерті доглядати мусиш. Будеш доглядати? — перепитав батько.

Василька в жар кинуло, а уші зашарілись. Він уже й не радий був, ідо розпочав таку справу!»

(«Свекор»)

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

 

Діти — герої Васильченкових оповідань — жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі, допитливі. Життя бідняцьких дітей — безхлібне й невеселе, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумними й зажуреними, але досить їм ласкаве слово сказати, приголубити, і вони щиро, по-дитячому втішаються. Та це лише початок шляху, на якому їх чекатимуть розчарування, зіткнення з соціальною кривдою і боротьба за людську гідність. Дитячий світ маленьких героїв, немов крапля чистої джерельної води, вбирає в себе і віддзеркалює промені сонця і хмари життєві.

 

ПРИКЛАД ТВОРУ

 

Степан Васильченко був відомим українським письменником і талановитим учителем, який добре знав і любив дітей, тому й присвятив їм багато своїх творів.

Дитячий світ у творах Васильченка сповнений світла й любові, добра й захоплення чистотою сердець маленьких українців. Письменник не вважав, що життя дітей з народу слід зображувати винятково як нещасне й нужденне, бо щастя багато в житті кожної дитини, якщо вона має люблячу родину.

Діти з Васильченкових оповідань жваві, дотепні, сповнені енергії, допитливі й вигадливі. Ось Семенко з оповідання «Басурмен» опановує такими складними речами, як віра й молитва. Мати лякає його Страшним Судом, якщо не буде молитися: «І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? Тож тільки невіра, басурмени Богу не хочуть молитися, а ти ж хрещена тварюка. Та тебе ж за цеє в пекло, в огонь негасимий завдадуть. Он глянь, що будуть робити на тім світі грішникам! — мати показала рукою на стіну». Малий зовсім не проти Бога, та його жвава натура не витримує зосередженого моління, йому хочеться на двір, до природи. І тільки там, серед трав, коників, пташок, хлопчик сповнюється відчуттям наповненості світу мудрою красою: «Бринить, шумить святий гармидер все голосніше й ширше. І над усім гамом геть-геть лунають могучі передзвони радісного нового паламаря».


Малий Василько з оповідання «Свекор» — дуже мудра дитина, за це його й прозвали «свекром»: «За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, — Василько так і гукне, чи то буде свій, чи чужий: «А нащо так накришувати та наляпувати!». Він через свій маленький вік ще не розуміє, скільки труднощів доводиться долати батькам, щоб якось утримувати родину, то й критикує все і всіх. Та наскільки мудрими є батьки Василька, котрі не сварять його, не принижують, а намагаються пояснити, що таке доросле життя. Так жартівлива пропозиція одружитися й утримувати родину врешті приводить хлопчика до розуміння, яким складним і несолодким є доросле життя, то й висновок відповідний: «Я ма-а-лий ще!».

У кожному рядку оповідань Степана Васильченка про дітей відчувається його світла й щира любов до маленьких мрійників і чарівників, котрі створюють свій світ казки й дива, намагаються опанувати мудрістю дорослих і шукають своєї власної мудрості.


Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы