СИЛА ХУДОЖНЬОЇ ІРОНІЇ (за творами Степана Олійника «Ля-ля-ля», «Чудо в черевику»)

1.       Образи творів Степана Олійника.

2.       «Співці» і ледаща — то люди не кращі.

3.       Вістря сатири змушує змінитися.

Варіант 2

1.       Великий сатирик і гуморист.

2.       Образне критичне бачення світу.

3.       Чого навчають мене твори Степана Олійника.

ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ

Ні словом, ні душею не лукав.

Дніпро один.

А ти — його рукав.

Ми не одні у матері-землі,

Та наша дума в неї на крилі.

Микола Сингаївський

Поганий той сюжет, котрий не підкріплюється життям.

Степан Олійник

Все, що взяв від вас з любов’ю,

Вам з любов’ю віддаю.

Степан Олійник

ЦИТАТИ З ТЕКСТІВ

Спішить на сцену перед нами

І починає ще здаля

Завзято бацати ногами

Й варіювати «ля-ля-ля!

Хоч безголосий —

Є в металі

Запас незайманих джерел!

Тож верещить динамік в залі,

Як недорізаний козел!

Я б не писав про безголосся

І про таких молодиків,

Та щось багато розвелося

У нас подібних «співаків»!

(«Ля-ля-ля»)

Як відомо, всі ледачі

Ждуть легенької удачі

(Без труда щоб їм везло!).

Ліпить Вася Боровик

П’ять копійок в черевик.

Взувся,

Тупнув,

Взявсь у боки:

— Більш не вчитиму уроки:

Повезе мені і так,

Під п’ятою ж є п’ятак!

Закінчилися уроки —

Бігли учні в різні боки.

Ну, а Вася Боровик

Ледве тяг свій черевик.

Під п’ятою п’ять копійок,

А у сумці — стільки ж двійок!

(«Чудо в черевику»)

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Антигерой фейлетонного твору... Суто олійниківський персонаж... Він вигадливий, він завжди «на висоті» і недарма його за самокритичність підхвалює начальство; колгоспний вожак дотепно витримує свою тактику: заводить у записнику спеціальну графу — «Мої ошибки» (істотна тут і мовна характеристика персонажа), вміло вдається і на зборах, і в спілкуванні з журналістами до самокритичних штампів. «Та вроді підтятися! Але ошибок маса є, куди не повернися!»

Художня переконливість сатири С. Олійника — в її життєвості. Герої та антигерої — люди в ній зі своїм обличчям, своїми рисами характеру, вдачі, «стилю» роботи тощо. І той же «номенклатурний» Мацепура, що скрізь завалює справу, і Лиходід, спроможний геть пропити колгоспне добро, і «командировочний» голова, що, наїжджаючи з міста, керує колгоспом, і обивателька-домосідка, що влаштувала собі панське життя за спиною чоловіка-керівника, — усі вони, утримувані народним коштом, мають і конкретні, індивідуальні риси, й риси художніх типів («Історія української літератури XX ст.»).

Сатира — це не тільки твори викривального характеру, а й спосіб відображення дійсності. Специфіка сатири полягає в тому, що, на відміну від інших жанрів, вона утверджує позитивні ідеали через викриття недоліків.

Українська сатира збагатила літературу творами Остапа Вишні, В. Червенського, Л. Чернова, М. Білкуна, П. Глазового, В. Еллана-Блакитного, О. Ковіньки, Ю. Вухналя.

ПРИКЛАД ТВОРУ

Степан Олійник був дивовижно веселою й дотепною людиною, котра все уважно помічала навколо себе й могла розповісти про це смішно. Усе навколо ставало предметом його зображення: маленькі ліниві школярі, безголосі співаки, браконьєри, що стали героями фільму «Пес Барбос і надзвичайний крос», фільму, який прославив Олійника на всю країну...

Надзвичайний комізм ситуацій робить твори гумориста гостро- сюжетними малюнками дійсності, явища якої потребували сатиричного викриття, висміювання. Свої удари поет спрямовує проти ледарів, хапуг, кар’єристів, хабарників, бюрократів, міщан у побуті та громадських взаєминах.

Ось виступає співак,

котрий і співати зовсім не вміє:

Спішить на сцену перед нами

І починає ще здаля

Завзято бацати ногами

Й варіювати «ля-ля-ля!»

А ось маленький ледачий школяр, котрий так сподівався на чарівний п’ятак у черевику, що не став вчити уроки, сумно повертається додому:

Закінчилися уроки —

Бігли учні в різні боки.

Ну, а Вася Боровик

Ледве тяг свій черевик.

Під п’ятою п’ять копійок,

А у сумці — стільки ж двійок!

Найбільш близькими юному читачеві зі спадщини Степана Олійника є його вірші для дітей та байки, такі як «Ледар-брехунець», «Хвостаті комети», «У бабусинім буфеті», «Про Іринку».

Байки С. Олійника — це справжній здобуток української літератури, однак вони залишаються актуальними і тепер, бо твори справжнього митця поза часом.