Показ козацького лицарства і любові до України в романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада»
Пантелеймон Куліш — один із будителів національної свідомості українців. Він вірив, що слово має велику силу, здатну зростити могутнє дерево української національної культури.
Його роман «Чорна рада. Хроніка 1663 року» — це перший в українській літературі історичний роман. У ньому відтворено боротьбу різних груп козацтва за владу після смерті Богдана Хмельницького. На тлі реальних подій, у яких беруть участь історичні особи, автор змальовує події, обставини, дійових осіб, створені власного поетичною уявою. Тут зображені і запорізькі козаки, і городові, і козацька верхівка.
Гетьман Сомко, полковник Шрам із сином Петром, курінний отаман Кирило Тур, січовий батько Пугач виступають у романі уособленням доблесті, козацького лицарства і звитяги. Рушійною силою їхніх вчинків є любов до України, вболівання за свою державу, за народ.
Наказний гетьман Сомко — це освічений, розумний політик, який прагне об’єднати всі землі України в самостійну державу. Він ладен забути всі чвари з полковниками, щоб відстояти загальну справу. Ця чесна і благородна людина мріє піднести культуру й освіту, відновити давню славу України. Автор, ідеалізуючи свого героя, показує його великим політичним діячем навіть у час поразки. Сомко не хоче проливати людську кров за своє гетьманування, покірно поступається правом на булаву не гідному цього Брюховецькому. Яким Сомко зупиняє своїх прибічників від міжусобиць: «Що вам битись за мою голову, коли погибає Україна!» Доля України, її майбутнє на першому місці в героя. В боротьбі за щастя і долю рідної землі він гине.
Великим патріотом України, який щиро цінував Сомка, його розсудливість, відданість державі, є полковник Шрам. Основною темою його роздумів і розмов з людьми є Україна, її минуле, сучасне й майбутнє. Він всіляко допомагав Сомкові втілювати в життя ідею суверенної державності, рішуче засуджував народні бунти, вважав, що всі сили країни треба об’єднати і спрямувати на досягнення єдності українських земель в одній державі під владою гетьмана та козацької старшини.
Одним із охоронців козацьких звичаїв є старий Пугач. Автор із симпатією ставиться до тих запорожців, які, як і Пугач, стояли на сторожі січових законів, захищали простий люд від кривдників.
У романі зображено й молодше покоління козаків. Гідні поваги козаки, які здатні на подвиг, на самопожертву — Петро Шраменко й Кирило Тур. Вони — представники двох половин козацтва: реєстрового та низового. Хоча це абсолютно різні особистості, їх єднає одне — любов до України, готовність прийняти смерть заради її щастя. Курінний отаман Кирило Тур швидко збагнув, що хитрий і підступний Брюховецький рветься до влади, щоб лише панувати і збагачуватися. Справжнім патріотом рідної землі Кирило Тур вважає Сомка, за нього ладен накласти головою.Петро Шраменко — дужий, хоробрий козак. Хоч і молодий, але сміливо пробрався у табір до ляхів і виніс звідти військове знамено.
Ставлення Пантелеймона Куліша до січового братства суперечливе. Та, незважаючи на це, зі сторінок «Чорної ради» постають перед нами хоробрі лицарі славного козацтва, носії слави і честі запорожців, великі патріоти України, які прагнули її волі та щастя. І часто за волю і щастя держави народ платив високу ціну — власне життя.
