Дорогою до Тараса (триптих)
«І помоляться на волі...»
Тарас Шевченко
І я помолюсь. Помолюсь за мою Україну. Неподільну. Єдину. Соборну. Незалежну. Адже у ній — славний, вільний дух праотців наших. І ми з роду орачів, ратаїв. Всі — від отця Ора походимо.
Народжені для праці, для поля, для лугів, для степів неозорих. І єднає нас споконвіку пісня Бояна славного. Адже у єдності наша сила та слава. І ми, українці, не для меча народжені.
Помолюсь... Воздам славу синам і дочкам народу нашого, що берегли землю мою від орд та полчищ ворогів ненаситних. Окропили її власною кров’ю, зберігши свою Вітчизну для нас, нащадків.
І знову молюсь. За тепло домашнього вогнища. За пісню.
За Шевченкову вишню...А хто ж ми на цій землі без Тараса?
«Думи мої, думи мої...»
Тарас Шевченко
Зріднюсь із думою Кобзаря, з його духом свободи. І майдану Помаранчевому благословення пошлю. Бо не змілів наш народ з часом, для життя відродився...
І зарясніли сходи — думи на папері. Перегукнулись у століттях...
І знову... схиляється мати над колискою, адже:
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
І народжується, росте і розростається в мені Віра, Надія, любов’ю-молитвою скроплені...
«Ну що б, здавалося, слова...»
Тарас Шевченко
А слово Шевченка — це слово-клич.
Слово-правда.
Слово-гнів.
Слово-любов.
Слово-час.
Слово-міт.
Слово-художник.
Слово-різьбяр.
Слово-поезія.
Слово-закон.
Слово-сила.
Слово-дар.
Слово-мати.
Слово-зброя.
Слово-мудрість.
Слово-воля.
Слово-свобода.
Слово-молитва.
Слово-повага.
Слово-колиска.
Слово-іскра.
Слово-воскресіння.
Слово-клекіт.
Слово-страждання.
Слово-диво.
Слово-Всесвіт.
Слово-пророк.
Слово-істина.
Слово-музика.
Слово-доля.
Слово-вогонь.
Слово-твердиня.
Слово-воскресіння.
Слово-гворчість.
Слово-знання.
Слово-світло.
Слово-святиня.
Слово-жало.
Слово-меч.
Слово-соловейко.
Слово-життя.
І... слово Тараса — Бог!
