Моє рідне слово... Твір-роздум

 

Мені здається, що ніщо так не впливає на формування національної свідомості, як рідне слово. Мене ще з дитинства полонило чудодійне слово Тараса Шевченка, що немов оте чарівне євшан-зілля прищеплює любов до рідного народу, до правди, до свободи. Ще з ранніх літ, читаючи твори Лесі Українки, я збагнув красу рідної землі, а оті «вишеньки-черешеньки, червоні та стиглі», отой «солодкий дим» у рідному краї виношую в собі. Полум’яне слово Дмитра Павличка, його пристрасні рядки про рідну домівку, про слово, без якого ми — неміч, пробудило в мені любов до нашого слова, почуття гордості за свій народ. А яким червоним намистом, достиглою калиною виграє поезія Ліни Костенко. Великою філософією правди життя віє від неї, тривожить думку, душу, дає прозріти кожній людині поетичне слово сучасниці. А мої національні почуття пробудились саме на уроках української мови і літератури, бо наше слово — це слово, від якого «серце б’ється, ожива»...

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы