Короткий зміст “Мандрів Франца Штернбальда” Тику по главах

По дорозі Франц випадково знайомиться з подмастерьем коваля. Той, довідавшись, що Франц живописець, виявляє велику цікавість до його мистецтва й обіцяє, що в Нюренберге зайде до Дюреру й Себастьяну й понаблюдает за процесом їхньої творчості. У наступному місті Франц передає лист від Дюрера керуючої однієї великої фабрики, панові Цойнеру. Той запрошує його на обід. Увечері Штернбальда проводять у зал, де блискучі збори не обертають на нього ні найменшої уваги й веде легковажні, приземлені бесіди. Після вечері Цойнер умовляє Франца зайняти на його фабриці місце наглядача з гарним окладом і спокушає можливістю забезпечити собі вже в найближчому майбутньому упоряджене життя

Франц не піддається спокусі й зберігає вірність своїй мрії. Він відкидає його речення й продовжує свій шлях. Парубок робить гак, щоб відвідати село на берегах Таубера, де проживають його батьки. Він застає батька при смерті

Від нього Франц довідається, що є йому прийомним сином, але батько вмирає й не встигає назвати його теперішніх батьків. Його прийомна мати не знає, хто він, тому що, коли вона виходила заміж за його батька, у того вже був дворічний хлопчик. Франц затримується на кілька днів у цьому селі й пише картину «Благовестие пастухам».

Гуляючи по полях, Франц згадує, як один раз у дитинстві він бродив по лузі й збирав квіти. Раптом поруч із ним зупинилася карета, з якої вийшла маленька дівчинка й попросила подарувати їй зібраний їм букет. Він з радістю виконав її прохання й з тих пор зберігав чарівний спогад про цю зустріч. У той момент, коли його картину замість старої вішають у церкві, біля відкритих дверей собору зупиняється карета, від якої відлітає колесо. Франц кидається до сидячій у кареті переляканій дівчині й заспокоює її. Біля церкви дівчина втрачає свій альбом, і Франц знаходить його вже тоді, коли карета виявляється далеко.

Він відкриває альбом, бачить у ньому сухий букет польових квітів і розуміє, що це та сама незнайомка, з якої він зустрівся в дитинстві. Йому хочеться будь – що – будь відшукати її знову. Він відмовляється від речення своїй приймальні матері залишитися в селі й вести гідне й забезпечене життя й відновляє подорож

Він направляється в Нідерланди, щоб побачити відомого художника Луку Лейденського. Той виявляється ще досить парубком і цікавим співрозмовником. Франц розповідає йому про свою боязкість у живописі й про занадто велику вразливість. Лука наставляє його на шлях щирий і радить не робити подорожі в Італію, а обмежитися лише германською школою живопису й зображувати північну природу у звичній для германців манері, тому що латинських корінь італійського мистецтва нібито не погодяться із внутрішнім миром німців. Однак незабаром Луку Лейденського відвідує сам Дюрер.

Він ще застає свого учня в Луки, і йому вдається знову вселити в нього що похитнулася була впевненість у правильності обраного їм шляхи. З Лейдена Франц їде в Антверпен разом з декількома попутниками. Серед них найбільше Францу по душі доводиться Рудольф Флорестан, поет, співак, італієць, що направляється до себе на батьківщину з Англії. Подальша подорож молоді люди вирішують робити разом.

Перед Антверпеном Рудольф ненадовго розстається із Францем, щоб відвідати живучу неподалік від міста знайому. Франц же селиться на постоялому дворі й часто відвідує іншого свого попутника, комерсанта Вансена, що, довідавшись, що Штернбальд художник, перейнявся до нього безмежною повагою. На прохання Вансена Франц малює портрет його дочки, дуже смутної дівчини

Вона починає йому довіряти й повідомляє про причину томлячого її суму. Виявляється, що в неї є коханий, але він бідний, і батько, як вона думає, нізащо не погодиться видати її за нього. Вансен же заприсяг собі, що віддасть дочка заміж тільки за художника, і пропонує Францу, хоч він і бідний, стати його зятем. Франц зустрічається з нареченим його дочки й довідається в ньому свого знайомого коваля

Той, побувавши в майстерні в Дюрера, закохався в живопис, начисто закинув ковальське ремесло, а тепер гине від туги за своєю коханою й від того, що не знає, який життєвий шлях йому обрати: живопис або ковальська справа. Франц переконує його звернутися до мистецтва й поговорити з Вансеном. Йому вдається щасливо влаштувати долю дочки Вансена, і, разом із уже, що приєднався до нього Рудольфом, Флорестаном, він відправляється далі. По дорозі друзі зустрічаються з Больцем, скульптором, що вертається з Італії в Німеччину, і супровідним його ченцем. Перший відштовхує друзів різкістю суджень про німецьке мистецтво й звеличування італійських живописців, другий же зачарує своєю м’якістю й теплотою

Франц і Рудольф прощаються з подорожанами і йдуть далі. Вони знайомляться із прекрасною мисливицею й гостюють у неї в замку. Молода графиня показує Францу портрет свого улюбленого, що втік від її перед весіллям. На портреті Франц довідається зустрінутого їм незадовго до цього ченця

Через якийсь час Штернбальд відвідує живучого неподалік пустельника. Він теж живописець. Серед його робіт Франц випадково знаходить портрет своєї незнайомки. Він приносить його в замок і, розповідаючи про пустельника, показує графині. Графиня запевняє, що на ньому зображена її сестра, що померла менше року назад.

Франц безутішний. Немов ґрунт іде в нього з – під ніг. Однак незабаром він знайомиться із чарівною дівчиною, з якої в нього зав’язується роман, бурхливий і почуттєвий. Йому важко розставатися з нею, однак він все – таки залишає замок, щоб продовжити своя подорож. Незабаром Франц і Рудольф бачать у лісі пораненого лицаря й пілігрима, що намагається йому допомогти

Всі разом вони ночують у хатині в пустельника, що вийшов від суєтного миру через нещасну любов, Цілющий трав’яний відвар допомагає пораненому лицареві, у якому Франц і Рудольф довідаються зустрінутого недавно ченця, улюбленого графині, поправитися. Родериго, так кличуть лицаря, розповідає молодим людям про свого друга Лудовико, веселій і безрозсудній людині, з яким він не бачився вже більше року, а також про свою улюблену графиню, від якої він утік, але по який дуже тужить. Велике його подив, коли через якийсь час він бачить, як його улюблений Лудовико входить у хатину до пустельника. Його буйний темперамент і любов до небезпеки зачаровують Рудольфа, що із цього часу не відходить від нього ні на крок, Лудовико пояснює свій надто вільна й неприборкана вдача тим, що в дитинстві в нього не було настільки бажаного їм брата й він не навчився любити нікого, крім себе. Молоді люди все разом залишають хатину пустельника й після довгого й стомлюючого переходу проникають у сад, що примикає кзамку.

Замок, як згодом виявляється, належить родичці графині. Отут Родериго випадково зустрічається зі своєї коханої й мириться з нею. Подальший шлях Франц тримає один. У наступному місті він пише картину в монастирі й допомагає приехавшему туди ж Лудовико викрасти його наречену, що її родичі змушують постригтися в черниці. У Флоренції Штернбальд знайомиться з багатьма італійськими художниками, веде дозвільний і легковажний спосіб життя, що, втім, його не дуже влаштовує. Потім він відправляється в Рим, де в одному з будинків, куди йому рекомендувала зайти графиня, зустрічає свою кохану незнайомку

Виявляється, кличуть її Марія й вона теж давно любить Штернбальда. Мати дівчини приймає Франца надзвичайно прихильно. У третій частині, що Тик так і не написав, він припускав розповісти про те, що у Флоренції, у багатому заміському будинку Франц зустрічає свого батька, Лудовико ж виявляється його братом. Мандрівки Штернбальда він планував благополучно завершити в Нюренберге на могилі вже на той час що помер Альбрехта Дюрера.