Роздуми І. Франка над долею рідного народу у поемі «Мойсей»

I. Структура поеми. (Поема складається з двох частин — ліричної («Пролог») ти епічної (сюжетної). Щоб зрозуміти потужну силу думки й емоційний накал «Прологу», треба осягнути, осмислити другу частину, в основу якої покладено біблійну історію про Мойсея.)

II. Зміст притчі про Мойсея у поемі.

1. Біблійна притча. (Розповідаючи про вихід євреїв з Єгипту, втечу від раб­ства під проводом Мойсея, автор нагадує, що, за Божим задумом, тільки через 40 років, коли старше покоління (діти рабства) відійде, виросте номо покоління — діти волі, які цінуватимуть свободу над усе. Саме їх, людей і новим мисленням і психологією, Мойсей і виведе до Палестини.)

2. Що об’єднує образ автора та Мойсея. (Образ Мойсея близький Франкові, через нього автор висловлює і свої сумніви та вагання, змальовуючи тра гізм становища пророка, який волею Божою має глибше, ніж усі, бачення й розуміння життя, але не отримує підтримки народу, задля якого несе свій хрест. «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя влас на, хоч і основана на біблійнім оповіданні», — писав Франко у передмові до другого видання поеми.)

III. Проблема вождя й народу в поемі.

1. Позиція Мойсея — позиція вождя нації. (Мойсей наснажений єдиним ба­жанням — привести свій знедолений народ до «обітованої землі». Він сві­домий своєї цілі і тих труднощів, що їх доведеться долати. Він готовий до своєї місії — самовідданого служіння народові. Любов до народу подвигла його на жертовність, хоч він і знає достоїнства і хиби народу: «Бо люблю я тебе не лише за твою добру вдачу, а й за хиби та злоби твої, хоч над ними і плачу».)

2. Позиція народу. (Народ опікується більше практичною користю. 1 хоч не здатний піднятися до висоти почувань і діянь свого пророка, але вимоги ставить неабиякі:

Щоб і захист нам з нього, і честь, І надія, й підмога, Щоб і пан наш він був, і слуга, І мета, і дорога.

Переклавши на нього весь тягар відповідальності за свою долю, народ не вибачає Мойсею своєї невлаштованості, побутових незручностей, а зре­штою й самого його існування, такого несхожого на їхнє, — він же нічого не має й не потребує. Дедалі менше стає тих, хто захоплюється ним і гото­вий йти за Мойсеєм. Дедалі більше тих, хто кепкує й не вірить у щирість подвижника.)

3. Як не впізнати ситуацію українцям! (Позиція гебрейського народу така передбачувана, мабуть, тому, що надто схожа на нашу, українську. Свого часу й Франка називали декадентом, відступником від суспільних проблем, звинувачували у нелюбові до народу. Про це свідчать відповіді поета своїм звинувачам у віршах «Декадент» та «Сідоглавому».)

4. Чому Мойсей піддався сумнівам. (Люди все більше ремствували: «Набре­хали пророки! У пустелі нам жить і вмирать! Чого ще ждать? і доки?» Все це змусило Мойсея замислитися над своїми словами і діями: може запові­ти Бога «не справляв, як повинен?» Адже для нього не стільки власна доля важлива, скільки прагнення не помилитися у головному, не схибити, діяти у згоді з власною совістю і волею Божою. А засумнівавшись, він дав Аза – зелю змогу звинуватити його у гордині, у жаданні влади, хоча це не так.)

5. У чому духовність Мойсея? (Тільки люди самовпевнені й недалекоглядні ніколи не мають сумнівів. Мойсей же шукає підтвердження істини, бо на нього покладена висока відповідальність не тільки за себе. Він упізнає го­лос «темного демона» Азазеля, який намагається зіштовхнути пророка зі шляху служіння й безкорисливості. Головне для Мойсея — бути у згоді зі своєю совістю. Він незаперечно визнає волю Божу, вірить Богу і прагне жити відповідно до заповідей Божих. Це і є найвищий прояв духовності.)

6. Чому Мойсей займається дітьми. (На перший погляд, це через те, що біль­

Ше йому нічого недовіряють. Зневірені люди вирішили позбутися пророка. Та Мойсей розуміє: за дітьми майбутнє, і він вчить нове покоління, яке не знало рабства, бо в них його надія. А діти його люблять і розуміють. Вже будують нові міста, поки що з піску. Мрія вже веде їх.)

7. За що покарано Мойсея. (Мойсей помирає, бо сумнівається у можливос­ті задуманого. Він покараний за життєву зневіру й сумніви. Але душа його умиротворена й покірна: він переконався, що не порушив Божої волі.)

IV. Чи марний подвиг Мойсея. (Люди оцінили титанічний труд, зусилля Мойсея

Зробити благо для народу й зрозуміли його заповіти. Однак тільки після смерті

Пророка. І все ж він залишив по собі добру пам’ять, а заслужити пам’ять і вдяч­ність нащадків вдається не кожному. Отже, його зусилля були недаремними.)

V. Значення притчі-алегорії «Мойсей». (За жанром твір Франка — поема, яки набуває притчево-алегоричного звучання завдяки багатозначності образу ю ловного героя і народу. Через вчинки й роздуми Мойсея та його стосунки і народом поет розкриває низку сучасних йому суспільних, моральних, націо нальних та духовних проблем. І саме ця алегоричність робить поему актуалі. ною і сьогодні. А притчевий характер, тобто повчальний, допомагає глибше зрозуміти філософську думку великого патріота України. З огляду на це, по новому звучить і заклик поета до народу українського у «Пролозі» до поеми.)