Мотив стихії у творчості Бориса Леонідовича Пастернака

За основу роботи був узятий роман «Доктор Живаго». Це було зроблено з кількох причин. По-перше, тому що роман писався не один рік, він досить великий по обсязі, і автор вклав у нього весь свій досвід, свій талант, тим більше що цей добуток, плюс до всьому, довго виношувалося й обмірковувалося письменником. А по-друге, тому що цей роман є як би заключним етапом творчості Пастернаку, його найбільший і самий значимої, на мій погляд, роботою.

Дійсно, мотив стихії проходить через всю творчість Бориса Пастернаку. Ми зустрічаємося зі стихіями й у перших віршах автора, і в збірниках більше пізніх віршів, і в поемах, і в прозі, і, звичайно, у романі «Доктор Живаго».

У романі «Доктор Живаго» зібрані всі види стихії, які зустрічаються окремо, в інших добутках Пастернаку. У романі ми зустрічаємо стихії грози, заметілі, бурану, хуртовини, вогню, любові, пристрасті, творчого натхнення, революції.

Всі стихії, що зустрічаються у творах Бориса Леонідовича Пастернаку можна розділити на стихії природи й стихії, так сказати, людського миру, створені людьми, що стосуються тільки людей. До стихій природи можна віднести хуртовину, буран, заметіль, грозу, вогонь. Із усього безлічі природних стихій у Пастернаку зустрічаються саме ці. Причому вони можуть як переходити друг у друга (рідкий падаючий сніжок переходить у сніжний буран, буран – у заметіль), так і протистояти один одному (протистояння стихій холоду – заметілі, хуртовини, бурану – стихії вогню – свічі). До людських стихій ставляться стихії любові, пристрасті, творчого натхнення, стихія революції. Але якщо перші три індивідуальні, вони захоплюють кожну людину окремо, те четверта – стихія якщо не світового масштабу, те, принаймні, державного. Всі стихії дуже тісно зв’язані між собою, і нерідко автор за допомогою одних відображає інші. Найчастіше природними стихіями (бурами, хуртовинами) він виражає стихії, що бушують у душах людей (любов, пристрасть, творчість), що захоплюють державу (революція).

Ця стихійність дозволяє авторові живее й красочнее описувати події, що відбуваються, дає можливість читачеві зануритися в навколишній світ, побачити, відчути його. Через описи стихій Пастернак глибоко розкриває внутрішній мир героїв, їхнього почуття й відчуття, їхнє відношення до происходящему навколо. Мені здається, і сам автор був стихійною людиною, вона почував стихію, жив у ній. Адже людина не випробувала, що не відчув її ніколи не зміг би так точно, яскраво описати її. Я вважаю, мотив стихії відіграє величезну роль у творчості Бориса Леонідовича Пастернаку, і без нього добутку автора були б сухими й безжиттєвими, навіть, швидше за все їх взагалі б не було, адже представити нудного спокійного, монотонного Пастернаку, по-моєму, просто неможливо.

У чому ж полягає значення Бориса Пастернаку для росіянці й світовий літератур?

Він показав трагедію ХХ сторіччя через призму людських душ, відтворив всі переживання творчої особистості, що потрапила на перехрестя зла й насильства, і змогла зберегти в собі волю й живий дух. «Доктор Живаго»: живий – Живаго, «В ім’я Духа Живаго…». Юрій Живаго, герой добутку, – доктор, він, незважаючи ні на що, зберігає в собі відчуття волі, здатність мислити й любити. Але він не може жити у світі зла й насильства. Його смерть символична. Але Пастернак затверджує думка, що дух людини залишається жити й після смерті. Тому роман завершується віршами Юрія Живаго, які несуть світло високої духовності й тим самим заперечують темряву й морок жорстокості.

Пастернак – кращі традиції Пушкіна й Лермонтова, Тютчева й Фета, Гейне й Міцкевича. Він створював філософську поезію, насичену складними питаннями епохи, які дозволяв, насамперед, з моральної позиції.

У творчості Пастернаку ми знаходимо й відбиття життя в його реальних формах, і символічні знаки, і футуристичні пошуки, і романтичні мріяння, і імпресіоністичні замальовки. Тому поет не вміщається в простір одного якогось методу або напрямку. Його творчість дістає вершин світового мистецтва й ставить автора на почесне місце серед класиків ХХ сторіччя.

Мир Пастернаку, виявлений у його творчості, ще чекає всебічного дослідження.