Сила любові – андерсен Ганс Християн

(по казках Г. Х.Андерсена)

Письменник Г. Х. Андерсен затверджував, що казки – «блискуче, краще у світі золото, то золото, що блищить вогником у дитячих очах, дзенькає сміхом з дитячих вуст і вуст батьків»; письменник із чарівним зором, під поглядом якого найпростіші речі перетворюються в казку: олов’яний солдатик, уламок пляшки, уламок штопальної голки, комірець, срібна монета, м’яч, ножиці й багато чого іншого. Кожна квітка, кожний вуличний ліхтар розповідали казкареві свою історію, а він передавав її дітям: про те, як потворне каченя перетворилося в прекрасного лебедя, а молода дівчина стала «принцесою на горошині»; про те, як король вийшов на прогулянку без плаття й маленький хлопчик голосно заявив: «Адже король – голий!»; про те, як Сніжна Корольова намагалася перетворити в шматочок льоду серце маленького Кая. І про те, чому сіренький житель лісів – соловей – співає в сто крат краще, ніж дорогоцінний штучний птах. Прості домашні речі: кухонна начинка, дитячі іграшки, предмети одягу, рослини й квіти, які можна зустріти в поле, у городі, у садку будинку; зовсім звичайні, такі, які оточують нас свійські тварина й птах: собаки, кішки, кури, качки, індики; співочі пташки, які живуть у саду, – все це улюблені казкові персонажі Андерсена, кожний зі своєю історією, характером, манерою поводження й мови, своїм гумором, капризами й чудесами

Казки датського письменника переповняє ціла гама людських відчуттів і настроїв: доброти, милосердя, захоплення, жалості, іронії, співчуття. І самої головне – любові. Давайте згадаємо: коли в пошуках Кая Герда верхи на олені наближається до двору Сніжної Корольови, олень просить мудру фінську жінку наділити дівчинку небувалою силою – інакше їй не повернути Кая. Але що відповідає оленеві ця жінка: «Сильніше, ніж вона є, я не можу неї зробити. Невже ти сам не бачиш, як велика її сила? Подумай, адже їй служать і люди, і тварини! Вона босоніж обійшла полсвета! І ця сила схована в її серце». Така сила любові в казках Андерсена. Ця сила рухає горами, перемагає горе й розлуку, повертає до життя приречених на смерть. Вона горда й відважна. Адже недарма ж маленька русалочка, стійкий олов’яний солдатик і його паперова наречена жертвують життям заради високої любові!

У кожній казці Андерсена зливаються дві дійсності. Одна – справжнє життя квітки, мухи, дерева, чашки або кавника; інша – не менш справжня – доля

Людини, історія людського життя: дитинства, юності, зрілості, старості, смерті. Об’єднання казкового, чарівного й реального, буденного робить твору Андерсена двухплановыми, однаково цікавими й дітям, і дорослим. Діти сприймають зовнішню, конкретну форму казкової події, піддаються чарівності вигадки, їх зачаровує перемога добра над злом, швидка зміна подій, дорослі розуміють складні людські відносини, які коштують за казковою схемою, знаходять у цих казках глибоку філософію, приклади справжнього життя з її радістю й розчаруваннями, любов’ю й смертю, правдою й брехнею

Найкраще оцінив внесок Андерсена у світову літературу його молодший соратник по перу, теж талановитий творець казок Д. Родари: «Андерсен, подібно братам Гримм, ішов від казок своєї країни. При цьому Гримм, будучи справжніми німцями, прагнули, записуючи тексти народних оповідачів, створити в Німеччині, що стогнала під ярмом Наполеона, живий пам’ятник німецькій мові (сам прусский міністр утворення віддав братам Гримм належне за їхній подвиг на благо вітчизни). Андерсен же звернувся до народних казок не для того, щоб зазвучав привселюдно голос його народу, а для того, щоб відновити в пам’яті й пожвавити власне дитинство. «Я й казка» – «фантастичний біном» Андерсена, що був дороговказною зіркою у всій його творчості. Потім він відійшов від казки традиційного типу, щоб створити новими, населеними романтичними образами й одночасно побутовими реаліями… Досвід народних казок, зігрітий сонцем романтизму, знадобився Андерсену для повного звільнення фантазії, крім того, він прагнув зробити така мова, яким можна було б розмовляти з дітьми не сюсюкаючи».

А це і є ознакою справжньої сильної любові кдетям.