Розповідь Джека Лондона – «Любов до життя» – Лондон Джек

Що цікаво у творчості цього талановитого письменника, так це те, що він завжди намагається знайти відповідь на одне єдине питання: у чому ж все – таки полягає сенс життя? Таке відчуття, що усередині автора відбувається постійна боротьба. Головні герої романів Джека Лондона завжди борються із природою й стихійними лихами й, зрештою, завжди перемагають. Письменник пише багато романів і розповідей про життя народів на півночі Америки

Один з таких розповідей має досить прозаїчна назва – «Любов до життя». Головний герой цієї розповіді разом зі своїм товаришем відправляються на пошуки золотих родовищ. По дорозі назад вони потрапили в складне становище й у них закінчилися всі їстівні припаси й патрони. Добувати їжу без допомоги зброї вони не вміли, і з кожним днем усе більше страждали від голоду й втрати сил

Трапилося так, що головний герой цієї розповіді в шляху підкрутив ногу. Природно, що він став відставати від свого напарника, а той не зважившись йому допомогти, кинув його одного вмирати. Спочатку наш головний герой сильно впав духом, він оглядівся й побачив тільки неосяжні простори пустельних пагорбів навколо себе. Зрештою, він зумів перебороти свій страх і біль і пішов по потрібній дорозі. Він знав, що в них з Біллом (його напарником) була прихована схованка з рибальськими снастями й боєприпасами. Безсумнівно, що виявлення такої схованки відразу б урятувало йому життя

Харчувався наш герой болотними ягодами, листами й коріннями рослин, а також декількома маленькими рибками, які йому один раз удалося піймати. Щодня він бачив різних звірів, але підстрелити їх не міг, тому що в нього не було рушниці

Найстрашніші моменти в розповіді описують суперництво вовка й головного героя. Боротьба в них ішла до останнього. Людина була вже настільки слабшав, що пересуватися міг тільки рачки. Вовк у свою чергу був теж дуже старий і слабкий – сил у нього, щоб напасти не було, він просто чекав смерті людини, щоб насититися

Таке суперництво привело до того, що людина прикинулася мертвим і чекав нападу вовка. Після того, як вовк вирішив пообідати людською плоттю, людина його міцно схопив і зубами схопив за горло, тримаючи його зубами доти поки не відчула струмок крові. Ці страшні моменти говорять про те, що людина хотіла жити й вижив

Так, наприкінці розповіді описується момент, де його рятують, а друг його зрадник загинув