Образ Ганни Сергіївни Одинцовій і його ролі в романі Тургенєва «Батьки й діти» – Тургенєв Іван

У романі Тургенєва «Батьки й діти» для того, щоб розкрити ідейний зміст, потрібно приділити увага жіночому образам, які допоможуть розкрити ідею й суть роману. Автор уводить різні образи, щоб показати різниця людських якостей і характерів

Окремий герой персоніфікує окрему людську якість. Наприклад, жіночність, віддану, ніжну любов персоніфікує Фенечка; Базарова мати – символ відданості й материнської любові; Катя – практична, діловита, урівноважена; Кукшина – не має своєї думки; Ганна Одинцова – розум, багатство, самостійність. Автор приділяє її образу найбільше увага. І ретельно описує його.

Ганна Сергіївна Одинцова викликає двоякі почуття: презирство й нерозуміння, жалість і жаль одночасно. Уперше її ім’я в романі ми зустрічаємо не на початку. Про неї ми довідаємося з вуст пані Кукшиной, що характеризирует Ганну як гарненьку дівчину з невизначеною репутацією. Це гарна дівчина двадцяти дев’яти років, вільна вдова. Коротка її біографія допомагає зрозуміти, як дитинство Ганни вплинуло на неї і як попереднє життя змогло змінити нинішню

Вона розважлива, спокійна, рішуча, байдужа. Її складно обдурити тому що вона завжди об’єктивно дивиться на життя. У цьому їй допомагає присутній тверезий розум і практичність. Вона знає чого хоче: жити спокійно, не впускаючи нікого у своє життя, у своє серце. Вона звикла до такого способу життя не хоче, щоб його порушила навіть любов Базарова. Вона не хоче страждати, із цієї причини її серце залишається закритим для всіх

Постает питання. А чи знає Одинцова про любов і почуття? Тургенєв, дая характеристику героям, уже давно відповів на це питання. Ні, Одинцова не знає про любити. Не знає Ганна як жити, як любити життя, не знає як співчувати. Вона існувала, але не жила. Її доля – бути самотньої. Баранів закохався в Ганну, намагаючись розбудити її. Вона викликала в нього бурю емоцій і, злякавшись цього, відіпхнула його.

Образ Ганни Сергіївною допомагає ідеально відобразити образ Базарова. Палкому, романтичному, емоційному Базарову доводиться болісно страждати завдяки цим якостям, які він призирал в інші. Те що його дратувало й обурювало в людях перевернуло все його життя й світогляд

Одинцова ніколи не пізнає любов, ніжність, тепло обіймів, не довідається щастя, заради якого треба жити й страждати. Вона гідна жалості й співчуття. Зміст назви й проблематика роману Тургенєва “Дворянське гніздо”

У багатьох творах Тургенєва дії відбуваються в улюблені їм «дворянських гніздах», у яких таїться атмосфера переживань. Одним з таких добутків став однойменний роман – «Дворянське гніздо».

Зміст роману – у назві. Чому названо «гніздом»? Під словом «гніздо» автор має виду родину, будинок, рід, зв’язок між поколіннями, що не переривається. Тургенєв у своєму романі показав порушення родових зв’язків, що прищепило до вимирання поколінь зв’язаних родом. Він показує, що «дворянські гнізда» вимирають

У романі спостерігається сюжетних три лінії: дворянська, селянська й, звичайно ж, любовна

Дворянська лінія проглядається в критичному описі автором родоводів Лаврецкого й Калитиных. Родовід Лаврецкого Тургенєв описує як не можна точно. Різні періоди історії пов’язані з їхнім родом. Прадід Лаврецкого, поміщик, був дуже жорстокою людиною. Він не бачив нікого головніше собі. Він багато чого міг собі дозволяти. Робив що тільки хотів: мужиків карав підвішуючи за ребра, всіх жителів села перепороти міг. Диких поміщиків поміняє покоління, що прилучилося до культури. Це легковажна князівна Кубенская, що уже не молода. Вона вийшла заміж за молодого Івана Петровича – француза, що був батьком Лаврецкова. Це і є історія родини Лаврецких. Що ж стосується роду Калитиных, те й до них Тургенєв ставиться досить критично. Він показує цю родину байдужої до своїх дітей. Головне, щоб дітям було що одягти й поїсти

Селянська лінія проглядається в розповідях автора про Лаврецкихх, про минуле цього роду. Це показано в образі лакея Антона й бабусі Апраксеи.

Любовна лінія роману показана у відносинах і почуттях між Лізою й Лаврецким. Яким, для створення щастя, заважає почуття боргу. І навіть любов не в змозі щось змінити

Описуючи родові сімейств, автор не показує ідеальну Росію, а навпаки ми бачимо її різношерстої. Тургенєв сприймав «гнізда» опорою країни. Для нього це місцем символізувало концентрацію моці й сили Росії. Але, на жаль, «гнізда» валять і розпадаються. Так само з вуст народу, ми розуміємо, що всі вони вмиті слізьми й стражданням людським

Жертвою «Дворянських гнізд» стала мати Лаврецкого. Вийшовши заміж за людину, що не любив її, випробувала гіркоту зради. Ще однією жертвою стала Малаша, що вмерла від розлуки ссыночком.

Тургенєв у романі звертається до майбутнього Росії – новому поколінню. Що перешкодило любові Лаврецкого й Лізи Калитиной? (По романі Тургенєва “Дворянське гніздо”)

У романі «Дворянське гніздо» Тургенєв описав прекрасне почуття – любов. Але ця любов була не тільки прекрасної, ніжної, але й трагичной.

Ліза Калитина – гарна дівчина, що скорила Лаврецкого. Між ними відбувалися прекрасні почуття ніжності, симпатії, зачарування

Спочатку ці почуття вони приховували друг від друга. Адже, як відомо, Лаврецкий була дружина. Його дружина Варвара була протилежністю Лізі. Вона була не искренья, награна, фальшива, улеслива. Лізі ж ці якості були далекі. Вона була втіленням доброти, правдолюбства, щирості, вірності

Лаврецкий знав про свою дружину все. І вона те його не любила. Один раз вона покинула чоловіка, виїхавши у Францію. А почуття Лаврецкого до Лізи усе більше росли. І коли до нього дійшла звістка, що його дружина Варвара вмерла, він замислюється про своє щастя Слизой.

Ліза теж випробовує всі кращі почуття до Лаврецкому. Їй приділяють знаки уваги інші чоловіки, їй роблять пропозиції вийти заміж. Але як вона може піти на це, якщо її серце належить тільки одному. І до того ж вона знає, що ця пропозиція не искреннее.

Лаврецкий не знає як можна підтвердити загибель дружини. Він довго думає що робити й нарешті вирішує зізнатися Лізі в любові. Він хоче бути з нею завжди, адже вони рідні душі, їм добре разом. Він приходить уночі до Лізи в сад, щоб просто почувати себе поруч. Ліза, одягнена в біле плаття, начебто почуваючи майбутню подію, виходить до нього всад.

Але вся ідилія на цьому закінчується. Виявилося, що Варвара жива. Вона вернулася до чоловіка, тому що гроші в неї закінчилися. Він почуває борг перед дружиною й залишається з нею. Що ж буде з Лізою? Від своєї любові вона втекла в монастир. Ні, вона не перестала любити Лаврецкого, вона любила його все життя. Так втім і він завжди неї любив. Він швидко постарів, не бачив більше змісту вжизни.

Один раз вони зустрілися. Лаврецкий поїхав у той монастир. Так, вони бачили один одного. Так, їхнього почуття не охолонули, але вони не показали цього. Ліза навіть не підняла очі, не подивилася на свій коханого Лаврецкого.

Ця любов принесла героям хвилинна насолода й щастя, гіркота й мучення на все життя, що залишилося. Якби тільки Лаврецкий не ставився до такого поняття як борг настільки фанатично – усе б могло зложиться по іншому. Можливо, якби Ліза прийняла пропозиції вийти заміж, вона б теж стала щасливої. Може бути їхнє щастя повинне бути нарізно друг від друга? Товстої Лев

Тема “загального життя” нації в романі Толстого “Війна й мир”

У романі «Війна й мир» автором показане життя російська в період загальнонаціональної кризи. Кризаа, що породился Великою вітчизняною війною, показав всі сили суспільства й відносини, які вилилися в «загальне життя» націй

Тільки у важких випробуваннях перевіряється сила націй. Більшість дворян не завжди витримують такої перевірки. Їх більше цікавить власні інтереси, які приносять користь тільки їм, а не всьому народу

Толстой у романі «Війна й мир» зображує Велику вітчизняну війну. Він описує війну не тільки армії наполеона, а й війну народу проти іноземних загарбників

Армія Наполеона не знає що таке моральні принципи. Вони лише грабували й руйнували. Армія Росії не схилилася перед французами. Патріотизм російського народу тільки зростав. Навіть після Бородінської битви, коли була загублена полона армії, наші воїни не опустили руки, не склали зброю. Тоді армія Наполеона побачила патріотично настроєних воїнів, які готові на всі, які не зупиняться ні перед чим

У тім, що в цій війні перемогу одержали російські воїни цілком і повністю заслуга народу. Якби не його воля, патріотизм, то бог знає, чим би вона закінчилася. Дії пануючи, генералів, міністрів не особливо – те визначало хід війни. Поки генерали безглуздо ворогують, російська армія гине від голоду

Лікарні переповнені хворими, у магазинах порожньо, по дорозі не пройти…голод скрізь. Війни між скривдженим урядом – злочинні. Але цю війну визнав народ росіянин. Це стала народна визвольна війна

Непохитність, стійкість, хоробрість російської армії, героїзм російського воїна: все це виражає ідею патріотизму в романі «Війна й мир». Також образи Кутузова, Багратіона, Тимохіна, Тушина підкреслюють і доводять свій патріотизм, відданість народу й батьківщині

Росіянин народ горда й незалежний, тому, коли нога наполеонівської армії ступила на землі росіяни, прокинулися всі ці почуття, народ не злякався, не скорився й переміг ворога французького

Автор доводить: народний подвиг відбувався не за планом, а спонтанно, без свідомості. Саме патріотичне почуття руководствовало тоді воїнами. Народ поєднувався, озброювався чим тільки міг і знищував ворога. Це була війна, що вів народ спільно сармией.

«Загальне життя», що включає патріотизм і єдність духу, – це вирішальний фактор у перемозі над французькою армією

Достоєвський Федір Що зближає князя Мишкіна з Рогожиным? (По романі Достоєвського “Ідіот”)

Роман Достоєвського «Ідіот» побудований на зближенні протилежностей. З першого погляду вони схожі, але мають багато розходжень

Мишкін і Рогожин зустрічаються в поїзді. Вони відразу ж сподобалися один одному. Можна сказати, вони полюбили свої протилежності. Адже вони були ні схожі не зовні, не внутрішньо, їхній статус теж був різним. Князь Мишкін представник знатного роду, Рогожин – богатый спадкоємець

При першої ж зустрічі Рогожин згадує ім’я Настасьи Пилипівни Смушкової, котрої він був захоплений. Вона буде супроводжувати героїв весь роман

Настасья Пилипівна – відставного офіцера. Дуже гарна, виразна зовнішність суща Настасьи. Всі її знають як безсоромну, продажну жінку. Коханка Тоцкой, від якої він хоче позбудеться. У силу цього він сватає її за Ганю Иволгина, якому пропонувалися за це гроші

Уперше князь Мишкін побачив Настасью на портреті. Він був зачарований її красою. На сватання Настасьи з Иволгиным, де був присутній і сам князь, з’являється Рогожин, що пропонує викуп за дівчину. В «торгівлі» між нареченими вступає Мишкін, що закінчує все це

Князь, зачарований красою Настасьи, пропонує їй вийти за нього. Але дівчина

Вибирає Рогожина й утекла з ним. Із цього часу вони стають «рабами» любовного трикутника: Рогожин – Настасья – Мишкін. Вони стали братами по нещасній любові

Настасья Пилипівна безупинно бігає від Рогожина до князя, а потім знову біжить до Рогожину. Вони ревнують її друг до друга. Але й Настасья не залишає в спокою Мишкіна навіть тоді, коли він женився на Аглаї. З ревнощів вона пише їй листа. Коли ж вони зустрілися «родинами» Настасья вертається до князя. Вони готуються до весілля, але перед самим вівтарем вона знову тікає з Рогожиным. І до того хворий князь (епілепсія) розшукує Рогожина з Настасьей, але вона на жаль уже мертва від рук свого чоловіка. Мишкін болісно переживає цю втрату й остаточно сходить сума.

И знову Рогожина й Мишкіна зближає гіркоту втрати. І пускай вони не любили по – справжньому Настасью, вони її просто жалували. Але ця любов – жалість привела до ночі проведеної над «улюбленим трупом» і загибелі їх душ

Не існує границь між добром і злом, гріхом і добрим учинком. Категорії добра й зла, гріха й покаяння дуже близькі. На початку роману Мишкін говорить: «Мені здається, ми такі розные люди на вид… по багатьом обставинам, що в нас, мабуть, і не може бути багато крапок загальних, але, знаєте, я в цю останню ідею сам не вірю, тому дуже часто тільки так здається, що немає крапок загальних, а вони є…» Чехов Антон