Проблема морального вибору в романі Олександра Пушкіна “Капітанська дочка” – Пушкін Олександр

Завдяки мемуарній формі оповідання в романі А. С. Пушкіна “Капітанська дочка” увага автора (а, отже, і читача) концентрується в основному на внутрішньому світі героїв, а не на фактичних подіях, на особистісному сприйнятті героями що відбувається, їхню оцінку, реакцію, стиль поводження в критичних ситуаціях складного морального вибору. Дії, описані в добутку, не мали вирішального значення в історії, але все – таки можна говорити про героїв “Капітанської дочки” як про істинно сильні або хоча б яскравих характерах

На перший погляд, оскільки Гринев – центральний герой добутку, те й проблема вибору повинна вставати тільки перед ним. Але ця омана. Роман наповнений дуже різними й неординарними характерами, і вибирати доводиться кожному з них

Першим на сторінках роману ми бачимо Петра Гринева. Він тільки – тільки вступає в доросле життя, його юнацьке прагнення до самостійного життя, до насолоди її принадностями комічно, але й це вже – його вибір подальшого шляху, з його неминучими помилками. Гринев не внемлет умовляннями Савельича, коли той лає його за те, що юнак дарує бородатому бурлаці кожух, або за бажання виплатити програш. Ми бачимо, що парубків, незважаючи на свою гарячність і легковажність, має такі якості, як почуття подяки й чесність

Гринев надалі дуже зачудується тому, що дитячий кожух, подарований нічному вожатому, п’яниці з постоялого двору, надалі врятує його від петлі, а сам бурлака виявиться тим, хто стане відомим на всю Росію. Однак цей подив не змогло похитнути його моральних підвалин. “Я присягав государині імператриці, тобі присягати не можу”, – такий відповідь парубка Пугачову. Білогірська міцність захоплена, і змовники проводять публічні страти, пропонуючи як альтернатива вступити в їхні ряди. Перед Гриневым встає те ж питання, що й перед іншими захисниками міцності: умерти із честю, не змінивши присязі, або піти в зграю до “розбійника” Пугачову. Юнак не відступає від своїх принципів, воліючи “люту страту” “підлому приниженню”. І тільки втручання Савельича рятує його від цієї долі. Але інші учасники оборони не уникли розправи. Так гинуть комендант, його дружина й багато офіцерів були безжалісно вбиті. Деякі ж вирішують цю проблему на користь життя, як, наприклад, Швабрин. Він змінює присязі, це його вибір, за який згодом, до речі кажучи, він і поплатиться

Гринев же вийшов із честю навіть із такої складної ситуації, як особисте спілкування з Пугачовим. Навіть тоді герой прямо відповідає, що не визнає його царем і, якщо той його відпустить, він буде знову боротися проти змовників, якщо накажуть

А що ж Пугачов? Гринев очікує, що за такі вільні слова він обов’язково буде вбитий, так само як і інші. Але в Пугачова теж є свої подання про честь. У сцені страти захисників міцності він згадує щедрість юнака, що подарував йому свій кожух, і відповідає добром на добро; на подяку він зберігає йому життя. Настільки ж шляхетно він надходить, відпустивши Гринева, незважаючи на його визнання (про те, що він буде продовжувати боротися проти нього). Проводир повсталих міг просто не звернути уваги на молодого офіцера, стратити його, так само як інших, але володіючи все – таки моральними цінностями, нехай і своєрідними, він не дозволяє собі відповісти злом на добро

Оскільки в романі присутній любовна лінія, проблема морального вибору, безумовно, стосується й цієї теми. Так Гринев в Оренбурзі, одержавши листа Маші Мироновій, повинен вибрати між солдатським боргом, що примушує його залишитися, і боргом честі, що кличе на допомогу коханій дівчині. Природно, перемагає останній, і Гринев відправляється на порятунок. Тут його доля знову тісно переплітається з волею Пугачова. Той, як ми вже знаємо, уміє бути вдячним, а також не терпить несправедливості. Він прощає ту невелику неправду про батьків Маші й допомагає звільнити неї від Швабрина.

Ця дивна, незрозуміла навколишня допомога бунтівника офіцерові спантеличує начальників Гринева, і він попадає під наслідок. Але навіть під погрозою військового суду він не дозволяє своїй честі згадати ім’я Маші перед суддями, хоча це б його врятувало, виправдало б перебування у ворожому таборі. По тимі часам, якщо на судовому процесі звучить чиє – або ім’я, те цим воно напевно буде забруднено перед суспільством. Гринев, виходячи зі своїх переконань, вирішує нізащо не віддавати розголосу свої відносини з Машею Миронової. Достоїнство, честь, людський борг – от його керівництво в житті. Та й сама Маша виявляється гідної поваги, Швабрин змушує неї вибрати: або вона вийде за нього заміж, або він віддасть її розбійникам (які, швидше за все, неї вб’ють). Потрібно відзначити, що вона віддає перевагу смерті; це вже пізніше її рятують від цієї участи

До речі, сам Пугачов також у певний момент вирішує вмерти, але не втратитися честі. Для нього честь – не приймати “милостиню”. Гринев, на подяку за допомогу, пропонує змовникові здатися, уповаючи на милість імператриці. Для Пугачова ж така пропозиція смішно (згадаємо хоча б, як один раз він розповідає парубкові відому казку про ворона), він занадто гордий і занадто впевнений у своїй правоті

И недарма в епіграфі до роману коштує прислів’я: “Бережи честь змолоду”. Це зайвий раз доводить те, що моральний вибір кожного з героїв добутку будується на тім, наскільки дорога йому його честь і взагалі на тім, що в його розумінні честь. І Пушкін, показавши в романі безліч різних думок по цьому питанню, все – таки підводить кожного з них до того або іншого підсумку, когось “нагороджуючи” щасливою любов’ю, а когось залишаючи ні із чим, тим самим виражаючи свою авторську думку