Основні мотиви лірики Пушкіна – Пушкін Олександр

Геній Пушкіна набагато випередив свій час. У ліричних добутках поета відбиваються самі істотні проблеми сучасної йому життя, окреслюються теми, які знайдуть продовження в Літературі його послідовників. Поезія Пушкіна – це цілий мир, у якому кожний читач може знайти те, що стосується його особисто. Дружба, любов до батьківщини, її історія, історія людства, воля особисте й суспільна, рабство й тиранія, життя й смерть, природа й людина, любов і самітність – от лише невелика частина мотивів його лірики

Мотиви волі й волі особливо піднесено звучать у творчості Пушкіна на початку 20 – х років. У цей період він підтримує тісні зв’язки з майбутніми декабристами, а ода «Вільність» – своєрідне поетичне вираження ідей «Союзу благоденства». Але які би політичні страсті не кипіли, Пушкін, у першу чергу, залишався поетом. Його оду прихильно зустріли читачі й однодумці, але поет ніколи більше не звертається до цього жанру для створення актуальної політичної лірики. Поет відчув, що новий час бідує не тільки в нових темах, але й новому їх рішенні

Одна з головних тем творчості Пушкіна – тема поета й поезії. Радищев, Рилєєв були його попередниками в цій темі, визначили цивільну позицію поета у відношенні до явищ дійсності. Пушкіна йде далі, його хвилює проблема волі творчості, відображена у вірші «Розмова книгопродавца з поетом». Книгопродавець окреслює традиційні поетичні теми:

И так любов’ю стомлений

Наскуча белькотом поголоски

Зарані відмовилися ви

От вашої ліри натхненної

Тепер, оставя гучне світло

И муз, і вітряну моду

Що ж оберете ви?

Поет:

Волю.

У поезії «Пророк» поет говорить про свою відповідальність за все, що відбувається на землі. Пушкіна звертається до образів міфології, Біблії. На початку вірша відображається духовна спустошеність поета, і усвідомлення своєї місії пророка надає нової сили почуттям і здатностям поета. Він доходить висновку, що його місія не просто утішати, радувати людей або давати насолоду своїми добутками, але й учити читача, вести його за собою:

«И бога глас до мне воззвал:

«Повстань, пророк, і виждь

И внемли, здійснися волею моєї

И, обходячи моря й землі***» (Ганні Петрівні Керн), з одного боку, виглядає, як послання, але має певні риси романсу й навіть елегії

Але Пушкін не тільки новатор форми, у любовній ліриці він створює нову мережу цінностей, що опирається на життєву мудрість і гуманізм. Гуманізм проявляється, насамперед, у його поважному відношенні до улюбленого, він визнає за нею право на вибір, навіть коли цей вибір не на його користь. Самий характерний приклад – поезія «Я вас любив». Його любов – це в першу чергу любов до обраниці, а не до самого себе, до свого почуття

Любов, за Пушкіним, це не аномалія (як часто зображували її романтики), цей природний стан душі людини, і навіть коли це почуття не викликає взаємність, воно приносить радість, а не страждання. Яскравий приклад такого погляду на любов – поезія «На пагорбах Грузії лежить нічна імла.»:

И серце знову горить і любить – тому

Що не любить оный не може

Дослідники творчості Пушкіна визначають ще одну тему у творчій спадщині поета – філософська лірика. Це в першу чергу лірика природи, що відбиває вічний плин життя, непідвласної людини

У віршах про природу Пушкін відтворював свої подання про уклад миру. Народження, дитинство, юність, зрілість, старість і, нарешті, смерть зображуються, як природні, не викликають ні подиву, ні протесту. Природа мудрий і справедлива, Пушкін схиляє голови перед самим чудом життя, що у його лірику прекрасне в будь – яких проявах

До філософської лірики належать і добутку, де Пушкін викладає свої погляди на людське суспільство. Наприклад, «Анчар». Він не протиставляє поняття раб і власник, у його уяві ці особи рівноправні, тому виникають такі рядки:

Але людини людин

Послав до анчара владним поглядом

Провина за те, що зло, що втілює анчар, вилилося в мир, лежить на них обох. Рабство – це зворотна сторона тиранії, і існувати вони можуть тільки разом.

Пушкін – перший російський письменник світового значення, що мав вплив не тільки на росіянин, але й на світовий літературний процес. Достоєвський затверджував, що вся Російська література «вийшла з Пушкіна». Бєлінський назвав роман «Євгеній Онєгін» «енциклопедією російського життя», повною мірою це визначення можна віднести й до лірики Пушкіна