Роман «Євгеній Онєгін» – «енциклопедія російського життя» – Пушкін Олександр

«Євгеній Онєгін». Читаючи рядка роману, намагаєшся уявити собі життя людей XIX століття. Чим жили вони, про що думали, що їх хвилювало? Подумки переносишся на столичні вулиці й у засніжені села, трошечки жалуєш, що не був сучасником пушкінських героїв

Якими бачив Олександр Сергійович Пушкін своїх сучасників? Який була епоха великого генія?

Формування Пушкіна як поета відбувалося в епоху становлення й розвитку романтизму в європейській і Російській літературі. Романтизм затверджував зацікавленість особистістю, внутрішнім миром людини, звільняв від норм класицизму в художній творчості

Ці обставини й сприяли розвитку однієї із самих характерних ознак ранньої лірики Пушкіна – зацікавленості особистістю

Особливими були враження петербуржского періоду життя, які допомогли поетові створити образ героя у свій час. У лірику петербуржской пори вже виникає тема критики аристократичного суспільства й світського способу життя. У посланнях «N. N. B. B. Енгельгардту» і «Всеволожскому», в «Посланні до кн. Горчакову» Пушкін дає негативну характеристику великому миру, що згодом буде поглиблена в романі «Євгеній Онєгін».

Усе побачено й пережите Пушкіним у Петербурзі збагатилося новими враженнями й оформилося в добуток об неординарному юнака, що стало «зайвим» вобществе.

До речі, жанр послання, дуже розповсюджений у лірику лицейной і петербуржской пори, є одним з найбільш продуктивних джерел формування цілого жанру – роману у віршах. Такі особливості послань, як невимушеність розмови автора з адресатом, довірливий тон звертання до конкретної особи, вільний відбір слів загальнонародної мови придбали наступний розвиток у романі «Євгеній Онєгін».

Одним із провідних принципів зображення в романі стало правдиве відбиття характерів. Роман у віршах був задуманий у той час, коли поет перебував у романтизмі, але ще не прийшов до поняття нових, реалістичних завдань художньої літератури

У ряді ліричних добутків цього періоду навколишня дійсність представляється авторові лише в негативному виді. Наступний крок буде зроблений тоді, коли поет побачить життя в розмаїтості позитивних і негативних сторін, насмілиться оцінювати його тверезо, з реалістичних позицій. І якщо в перших розділах роману перед нами з’явиться егоїстичний індивідуаліст із вищого класу, те пізніше (починаючи з п’ятої глави) автор у перший раз досить розгорнутий зобразить провінційне дворянство як частина того суспільного шару, у якій проходити життя Онєгіна. Спочатку провінційне суспільство показане символічно у фантастичній ситуації (сон Тетяни). Порівняння мелкопомещичьего провінційного дворянства з фантастичними образами чудовиськ зі сну Тетяни підтверджуються відзначеним ще сучасниками паралелізмом в описових гостей, які з’їжджаються на іменини, і чудовиська зі сну

Головний герой роману сприймається мною як людин, сповнений протиріч. У заключних главах роману автор почав новий істотний крок у розкритті взаємин героя із суспільством. Онєгін відвідує ряд стародавніх російських міст, а потім їде на Кавказ. Контраст славного історичного минулого цих міст і сучасного суспільного застою викликає в Онєгіна смуток. Онєгін, цей представник дворянського суспільства, уважається диваком, тому що не проймається всім тим, що цікавить інших молодих людей. І в той же час відверто протиставити себе суспільству він теж не може

Тривалість роботи А. С. Пушкіна над романом «Євгеній Онєгін» викликана зміною обставин у країні після поразки повстання декабристів. І цей факт виправданий, адже в реальному житті поруч із суспільними змінами відбувалося й зміну особистості

Отже, і головний герой роману «Євгеній Онєгін», і суспільство, у якому він жив, стало повною енциклопедією росіянці життя