Трагедія Лариси Огудаловой (по п’єсі Островського «Безприданниця») – Островський Олександр

Є в Російській літературі жіночі образи, що стали втіленням жагучих і неординарних натур. Такі Тетяна Ларіна й Катерина Кабанова. Є некрасовские монументальні образи: «коня на скаку зупинить, у палаючу хату

Увійде…». Є слабкий, тільки – но квітка, що розпустилася, «тургеневской жінки». Є, нарешті, Наташа Ростова – пустотлива дитина, що жадає любові. Всі вони – яскраві й що запам’ятовуються. І є серед них Лариса Огудалова – «безприданниця», «чайку» (ще до Чехова!), живаючи й бентежна душа. Вона не просто героїня драми А. Н. Островського «Безприданниця». Вона – наша сучасниця. Зштовхнувшись із миром, де всі (або майже все) визначають гроші, де все можна купити й продати, Лариса (Чайку – по – гречески, а це не випадково) умирає

У чому ж причина її загибелі?

У волаючій невідповідності: у людини є гроші, багатство, положення в суспільстві, але немає душі. Його любить жінка дивовижна, жагуча (хвора своєю пристрастю), чуйна, болісно вираженим прагненням до взаємності, – словом жінка з душою богатою, неординарною, – і що ж Вона – любить, він – розважається, вона – згоряє, а він –

Як же могло трапитися таке? Дуже просто. Недосвідчену дівчину залучав зовнішній блиск, уміння «стильно» витрачати гроші, достаток усіляких пригод, сміливий обіг (без тіні зніяковілості або преклоніння, як, наприклад, у Карандышева), – словом, для Лариси Паратов став ідеалом завдяки «золотому» правилу: «Чим менше жінку ми любимо, тим більше подобаємося ми їй». Це, звичайно, трагедія не однієї Лариси. Але якщо людина любить от так, як вона, з надривом, віддаючи душу, те така любов незмінно закінчується трагічно.

Карандышев не був і не міг бути виходом з тупика: занадто сильно Лариса його принизила, і прийняти від нього «порятунок» неможливо точно так само, як виїхати із Кнуровым (одне прізвище чого коштує!) Впариж.

Принизливу сцену розіграшу в орлянку Паратов спостерігає спокійно, а що ж «рятівник»? Від Лариси відступилися всі, і смерть, тільки смерть – саме безболісне, що можна запропонувати. І вона дякує Карандышева за цей вихід, тому що сама б на нього не зважилася

Ця любов могла б бути цілком щасливої (якби взагалі відбулася), але з однією маленькою умовою: Лариса Огудалова повинна бути багатою нареченою, а вона – безприданниця. О. Паратов віддав би їй всі, будь у неї… гроші! Та й сама Лариса дивилася б на свого обранця по – іншому, можливо, більш тверезо. Смерть – закономірне закінчення настільки нерівної любові. Чайка – лариса гине, пізнавши неправду й несправедливість, розчарування й розпач. Недарма фільм, знятий по «Безприданниці», називається «Жорстокий романс».

Читаючи п’єсу, думаєш: «Це про нас. Про наш день». Занадто багато паратовых, занадто мало ларис. Люди розучилися любити, і основою будь – яких відносин є гроші. Але скільки ж зіпсовано доль, скільки розбито серць! І хочеться вірити, що мир не буде твердий до великої й безкорисливої любові так, як він був твердий до Лариси Огудаловой. Хочеться вірити…