Тема зникнення й смерті в розповіді Буніна «Пан із Сан – Франциско»

Розповідь И. А. Буніна «Пан із Сан – Франциско» присвячений опису життя й смерті людини, що володіє владою й багатством, але, з волі автора, що не володіє навіть ім’ям. Адже ім’я містить якесь визначення духовної сутності, зародок долі

Бунін відмовляє своєму героєві в цьому не тільки тому, що він типовий і схожий на інших багатих старих, що приїжджають із Америки в Європу, щоб напоследок насолодитися життям. Письменник підкреслює, що існування цієї людини начисто позбавлено духовного початку, прагнення до доброго, світлому й високому

Перша половина розповіді присвячена подорожі на кораблі «Атлантида», де герой насолоджується всіма благами цивілізації. Бунін з відвертою іронією описує його «головні» події – сніданки, обіди й численні перевдягання до них. Усе, що відбувається навколо, на перший погляд не стосується головного героя: ревіння океану, виття сирени, що палають топлення десь унизу. Він упевнено бере від життя все, що тільки можна взяти за гроші, забуваючи про власний вік

При цьому стороннім він нагадує механічну ляльку на шарнірах, що поглинає вино й страви, але вже давно не пам’ятає про прості людські радості й прикрості. Герой розповіді розтратив молодість і сили, наживаючи гроші, і не помітив, як бездарно пройшла життя

Він старий, але думки про швидку кончину не відвідують його. У всякому разі Бунін описує свого героя як людини, що не вірить в ознаки. Те, що людина з останнього його сну виявилася схожим на власника каприйской готелю, скоріше побавило пана із Сан – Франциско, чим здалося якимсь попередженням. Примарність багатства й могутності виявляється перед особою смерті, що наступила раптово, не давши йому ні секунди для усвідомлення власного відходу

На відміну від Л. Н. Толстого (розповідь «Смерть Івана Ілліча»), Буніна хвилює не духовний, а космічний зміст смерті. Філософське осмислення смерті в Буніна багатогранно й емоційний спектр широкий: від жаху до жагучого бажання жити. У його поданні життя й смерть рівноправні. При цьому життя описується за допомогою почуттєвих подробиць, кожна з яких повновага й важлива для збагнення краси буття. А смерть служить переходом до іншого буття, до посмертного сяйва душі

Але чи була в пана із Сан – Франциско душу? Бунін описує його смерть і посмертні митарства тілесної оболонки підкреслено грубо, натуралістично, ніде не згадуючи ні про які щиросердечні страждання. Перебороти смерть здатна тільки духовна особистість. Але герой розповіді не був такою особистістю, тому його смерть зображується тільки як загибель тіла: «Він рвонувся вперед, хотів ковтнути повітря – і дико захрипів… голова завалилася на плече й замоталася, груди сорочки випнулася коробом – і все тіло, ізвиваючись, задираючи килим каблуками, поповзло на підлогу, запекло борючись із кимсь».

Ознаки втраченої при житті душі з’являються вже після смерті, як слабкий натяк: «И повільно, повільно на очах в усіх потекла блідість по особі померлого, і риси його стали тоншати, світлішати…» Смерть стерла з особи героя прижиттєву маску й на мить відкрила його щирий вигляд – той, якої він міг би бути, якби прожив життя по – іншому. Таким чином, життя героя було станом його духовної смерті, і тільки фізична смерть несе в собі можливість пробудження втраченої душі

Опис померлі здобуває символічний характер: «Мертвий залишився в темряві, сині зірки дивилися на нього з піднебіння, цвіркун зі смутною безтурботністю запік на стіні…» Образ «вогнів небес» є символом душі й пошуків духу, втраченого при житті паном із Сан – Франциско

Друга частина розповіді – це подорож тіла, тлінних останків героя: «Тіло ж мертвого старого із Сан – Франциско верталося додому, у могилу, на береги Нового Світла. Випробувавши багато принижень, багато людської неуважності, з тиждень промандрувавши з одного портового сараю в іншій, воно знову потрапило нарешті на той же знаменитий корабель, на якому так ще недавно, з такою пошаною везли його в Старе Світло».

Виходить, що героєм розповіді виявляється спочатку живе тіло, позбавлене духовного життя, а потім просто мертве тіло. Ні таємниці смерті, таємниці переходу до іншої форми існування. Є тільки перетворення оболонки, що зносилася. Частина цієї оболонки – гроші, сила, пошана – виявилася просто фікцією, до якого живим уже не було справи. Мир без пана із Сан – Франциско не змінився: так само бушує океан, реве сирена, танцює в салоні «Атлантиди» ошатна публіка, найнята пара зображує любов

Тільки капітан знає, що перебуває у важкому ящику на самому дні трюму, але його турбує лише схоронність таємниці. Бунін не показує, як переживають кончину героя його дружина й дочка. Але інший мир байдужий до цієї події: те, що пішло разом з ним, не робило життя інших яскравіше, світліше й радісніше. Тому в Буніна смерть героя – це застереження всім, живучим тільки для власної слави й багатства, всім, що не пам’ятає про своїй душі