«Энеида» Вергілія

Як відомо, Вергілій написав свою славнозвісну «Энеиду» з ініціативи Августа. Він бажав у пишній формі прославити імперію Августа, тому що був її щирим прихильником. Грандіозний ріст Римської імперії бідував як в історичної, так і в ідеологічному підґрунті. Але самих історичних фактів у подібних випадках буває мало. Тут завжди на допомогу приходить міфологія, роль якої полягає, щоб звичайну історію перетворити в чудо. Таким міфологічним обґрунтуванням всієї римської історії і є та концепція, що використовував Вергілій у своїй поемі. Він не був її винахідником, а лише свого роду реформатором, а головне – її талановитим виразником. Мотив прибуття Енея до Італії зустрічається ще в грецького лірика VI ст. до н.е. Стесихора. Римські епіки й історики теж не відставали в цьому від греків, і майже кожний з них віддавав данину цієї легенді

Основними джерелами міфів, з яких черпав сюжети Вергілій, очевидно були насамперед «Илиада» і «Одиссея» Гомера, а також давньогрецький киклический епос, зокрема троянський цикл, що примикав до «Илиаде» і «Одиссее». Вергілій наслідував саме Гомеру, він запозичить масу окремих слів, виражень і навіть цілих епізодів, відрізняючись від його простоти величезною психологічною складністю. Першу половину «Энеиды» цілком можна назвати спадкуванням «Одиссее», іншу – «Илиаде».

Звернемося до головного героя поеми – Енея. Уже в «Илиаде» Гомера, а також у його гімнах до Афродіти Еней – виходець однієї з галузей троянського роду й найвідважніший воїн після Гектора, син троянца Анфіса й Венери (Афродіти). Міф про Енея був відомий римлянам уже близько 500 . до н.е. від етрусків. В V ст. він згадується в грецькій Літературі як засновник Рима. Пізніше, виходячи із хронології, між діями Енея й установою Риму був включений період правління династії албанських царів. Еней уважався міфічним родоначальником римлян, які у зв’язку із цим іноді звалися энеадами, зокрема, рід Юлиев, що бере свою назву від імені сина Енея Дзиґа

Але простежимо за сюжетом, як саме міфи й легенди переплелися в тісній канві подій поеми

Перші шість пісень поеми присвячені подорожуванням Енея від Трої до Італії, подальші шість – війнам Енея в Італії з місцевими племенами

Перша пісня розповідає нам про морську буру й переслідування Енея Юноной, що є заступницею Дидоны, а в римській міфології, богинею шлюбу, материнства й жінок взагалі. Але Еней під захистом іншої богині – Венери, своєї матері. Прибувши в Карфаген, Еней зустрічає її царицю – Дидону. Її образ, характер, поводження Вергілій будує, керуючись різними міфами про цього персонажа. У римській міфології, вона – цариця, засновниця Карфагена, дочка пануючи Бона, удова жерця Геракла Акербаса, якого вбив брат Дидони Пигмалион, щоб захопити його багатства. У міфах, Дидона, захопивши скарбу, зі своїми супутниками відправилася в Африку й зупинилася біля фінікійської колонії Утика. Місцевий берберський цар Ярба подарував їй небагато землі – скільки займе шкіра вола. Хитра Дидона, порізавши цю шкіру на вузькі смужки, обклала ними значний шматок землі й заснувала місто – міцність Карфаген. Цитадель міста так і називалася: Бирса («шкіра»).

Але вернемося до Енея. Дидона влаштувала банкет, і на ньому Еней розповідає про загибель Трої. У розповіді Вергілій з’єднала легенди про дерев’яний кін, якого ахейцы залишили біля воріт Трої з найкращими воїнами усередині, і про грецького шпигуна Синоне, і про Лаокооне, якого вбили змії. Вергілій дуже вдало обробив ці міфи, детально вималював події

Тікаючи із Трої разом із сином і дружиною, Еней рятує свого хворого батька Анхиса. Тут Вергілій взяв міф про володарів зарданов, онука Асссаранча, брат якого Ид був дідом троянського царя Приама. Під чарами Зевса Афродіта закохалася в красеня Анхиса, від якого й народила героя Енея. За те, що Анхис розповів людям про любов богині, він був уражений ударом блискавки й паралізований

Приїхавши в Італію, Еней зустрічає в храмі Аполлона Сивиллу. У грецькій міфології це – пророчиця, що в екстазі передбачає майбутнє (в основному нещастя). Спочатку Сивилла (Сибилла) – власне ім’я однієї із провидиць. За традицією, першої Сивиллой, від якої одержали своє ім’я всі інші, була троянка, дочка Дардана й Нез.

Еней разом із Сивиллой спускаються в підземне царство, щоб довідатися від померлого Анхиса пророцтво про майбутнє. Підземний мир зображений дуже детально. Тут переплітаються грецькі й римські міфи, легенди, а особливо їхні персонажі – різноманітні міфічні чудовиська, такі як Цербер, Титани, кентаври та інші. Ми бачимо пекельні ріки, через які душі померлих перевозить міфічний Харон.

Зображення Вергілієм пекла настільки образне, яскраве, цілісне, що захоплювало багатьох літературних художників різних епох. Одним з ярчайший прикладів спадкування цього епізоду є пекло в «Божественній комедії» Данте, що у свої провідники вибрав саме Вергілія

«Энеида» не була закінчена Вергілієм, у ній немає зображення тих подій, які трапилися після війни троянцев і рутулов.

Вся міфологія, однак, не представлена в «Энеиде» повністю, тому що установа Риму віднесено до майбутнього й подаються тільки пророцтва

Вергілій використовував весь арсенал греко – римської міфології, щоб створити пишне одіяння для нової влади. Але його безсумнівний талант зробило добуток безсмертним, про що свідчать численні його спадкування, переклади, переспіви, незатухаючий інтерес до його творчості безмежної кількості шанувальників, тому що він зробив дуже вагомий внесок як в античну, так і у світову літературу