Короткий зміст “Старша сестра” Володина по главах

Придя один раз додому, Надя застає в Ліди її друга по школі Кирила. Вони сперечаються про щастя. Ліда вважає, що щастя – у праці, коли трудишся не для себе, а для інших. Однак, коли Кирило запитує її, а чи щаслива сама вона, Ліда відповідає «ні». Приходить дядько Рязаевых – Ухов. Він уважає, що філософствування Кирила про життя «кустарні». Кирило сперечається з ним і зрештою йде

Зненацька з’являється хтось Городників. Його викликали в партійний комітет і обвинуватили в тім, що він переслідує Надю своїми залицяннями. Надя пояснює, що вона просто фантазувала, розповідаючи про нього подругам. Городників вимагає, щоб вона пояснила це його дружині

Він набирає телефонний номер і передає трубку Наді. Надя вислухує всі й зізнається, що пожартувала. Городників іде, не прощаючись

Ухов, розсерджений витівкою Наді, іде слідом. Залишившись одні, дівчини починають уголос читати «Війну й мир». Ліда закінчує школу й збирається надходити по Надиному бажанню в театральне училище. Їй страшно, що в неї нічого не вийде, але Надя впевнена, що в її сестри величезний талант

Над їхнім дитячим будинком шефствував театр, їх часто водили на спектаклі, і вона назавжди запам’ятала, як горіли тоді в Ліди ока. Тепер вона допомагає сестрі готовити монолог і всі сили душі хоче, щоб та пройшла відбір. Дія переноситься в театральне училище, де йдуть іспити

Ліда хвилюється, що нічого не знає й не пам’ятає. Надя майже вштовхує її в кабінет, де приймає комісія. Коли Ліда через якийсь час виходить, зрозуміло, що вона не пройшла. Надя їй не вірить. Вона йде сама говорити з комісією, у якій сидить режисер Владимиров, з яким Надя була колись знайома

Владимиров згадує її й вимагає, щоб монолог читала вона. Надя не слухає його й умовляє прийняти її сестру. Владимиров стоїть на своєму. Тоді Надя читає єдине, що пам’ятає напам’ять, – уривок зі статті про театр. Повернувшись додому, де їх уже чекає Ухов, дівчини розповідають про те, що Надя пройшла відбір, а Ліда – немає. Дядько вмовляє Надю не кидати технікум і роботу, говорить, що це – професія, а театром можна займатися й на дозвіллі, що в артистів майже завжди важкі часи, немає ролей, немає п’єс, нічого ні, просить Надю подумати й про сестру – на одну стипендію їм не прожити. Надя погоджується: на жаль, він прав

Проходить два роки. Ліда лежить у постелі, вона хвора: наслідку лижного походу, організованого Кирилом. Кирило, що прийшов її провідати, вислухує численні докори сестер

Приходить Ухов. Він виганяє Кирила для того, щоб той більше не смів підходити до Ліді. Ліда намагається його наздогнати, але Ухов насильно укладає її назад у постіль. У двері дзвонять

Ухов приводить соромливої людини років тридцяти. Це Володимир Львович, з яким Ухов хотів познайомити Надю, сподіваючись на те, що із цього знайомства може вирости одруження. Владимир просить Надю розповісти про себе, але тієї не хочеться. Вона прямо говорить Володимирові, що йому краще піти. Обурений Ухов теж іде

Надя вибачається перед Лідою, що дозволила вигнати Кирила, однак, вона вважає, так буде краще. Вона говорить, що хоче Ліді тільки щастя, згадує їхнє дитинство й не вірить, що нічого цього вже не можна повернути. Проходить ще два роки

Кирило з Лідою знову зустрічаються, тільки Кирило тепер одружений. Він приховує від дружини свої відносини з Лідою. Для Кирила це положення огидно. Він ненавидить неправду, але систематично бреше дружині

Але він не може й втратити все те, що зв’язує його з Лідою. Ліда сумнівається, чи любов це, але Кирила ні в чому не винить. Ухов просить Надю не пускати Кирила в будинок, Надя його не слухає. Вона ходила в театр і попросила собі маленьку роль: їй однаково яку – аби тільки хоч щось далися

Владимиров говорить їй, що вона втратила індивідуальність. Зненацька приходить дружина Кирила – Шура. Вона шукає чоловіка, тому що їй запропонували квитки на концерт. Вона вчителька, у неї веселий характер, вона дуже гарна людина

Приходять Кирило й Ліда. Надя обіцяє Шуре, що йде, що Кирило сюди більше не прийде. Ліда говорить сестрі, що не буде жити так, як та хоче, обвинувачує сестру в тім, що вони прогнали Кирила, говорить, що здоровий глузд не приносить щастя. Надя від злості вдаряє Ліду по особі, потім говорить, що винувато й не має права нічого жадати від них Скириллом.

Вона зауважує, що в неї всі слова й думки, як в Ухова. Ліда збирається йти. Надя намагається неї удержати, але та все – таки йде. Надя звалилася на ліжко, качає головою й повторює тільки одне: «Що робити?