Проблема волі й відповідальності в романі Булгакова «Майстер і Маргарита» – Булгаков Михайло

У первісному варіанті роман «Майстер і Маргарита» був історією сучасних Фауста й Маргарити, розказаної Булгаковим. А якщо так, то це історія незвичайної любові, що переступила закони суспільства, пошуків істини й тої миті, що повинне по красі своєї затьмарити всі, миті, за яке Майстер – Фауст віддав би життя. Історія, розказана заново, а, виходить, по – новому зрозуміла…

…У напівпідвальній тісній квартирці, що загубилася десь у глибині Москви, живе Майстер, Він не зауважує дріб’язків з побуту, він захоплений натхненням, він пише Книгу. Саме так, з великої букви, тому що книга ця не має назви («роман про Понтія Пілаті»), тому що розповідає вона про вічний: про любов і зрадництво, про життя й смерть, про те, що завжди тривожило й змушувало тріпотіти людську душу. Серце Майстра віддане любові. Саме вона, Маргарита, участю й любов’ю допомагала писати книгу. Саме вона вперше й назвала безіменного доти героя Майстром… Майстер щасливий, але щастя його було недовгим

Хмара, що нависла над Ершалаимом у день страти Иешуа, стала прообразом мороку, распростершегося над Майстром. Зло, здавалося, перемогло. Роман спалений, любов загублена. Зломлений Майстер знаходить пристановище в психіатричній лікарні. Він занадто слабшав, він не зміг протистояти злу. Під натиском лих він не просто зруйнував усе, що дісталося з такою працею, вона зрадив самого себе. Він майже нічого не пам’ятає. І Маргарита, що знайшла його нарешті, бачить перед собою втомленої й хворої людини, у якому Майстри вже не довідатися

«Рукопису не горять», і Воланд повертає Майстрові його роман, підкреслюючи, однак, що робить це заради Маргарити. Вона виявилася сильніше Майстри, це вона зберегла любов і книгу, які Майстер зрадив

И коли душу Майстра нарешті знаходить спокій, разом з ним, на жаль, не приходить світло. Людина не тільки вільна у своїх учинках, але й відповідальний за них. Лиха, що обрушилися на Майстра, були «перевіркою» його щиросердечної сили, його почуттів. Він цього іспиту не витримав, як не витримав його й Понтій Пілат, що зрадив Иешуа. «Найстрашніший порок – боягузтво», – записав за вмираючої Иешуа Левий Матвій. І, на жаль, Майстер злякався

Закінчилася гра вищих сил, їхній новий експеримент по пошуку істини, нова спроба розібратися в людській душі. Майстер не гідний світла – такий їхній вирок. Але, мені здається, що спокій, знайдений такою ціною, даний явно не з милості, теж багато чого значить. Чи гідний Майстер світла? Я відповім питанням на питання: а як надійшов би хто – небудь із нас, виявися він на місці Майстра?