Проникливе відчуття вітчизни (по творчості Олександра Блоку) – Блок Олександр

«Тема моя, я знаю тепер це твердо, без ніяких сумнівів – живаючи, реальна тема; вона не тільки більше мене, вона більше всіх нас і вона загальна наша тема… Цій темі я свідомо й неминуче присвячую життя».

Олександр Олександрович Блок повно, безмежно любив Росію, віддавав їй душу як улюбленій жінці. Його життя навіки переплелося з вітчизною, він приносив їй у жертву часточку себе, а вона зціляла його душу своїм «цілющим простором».

Блок бачив Росію такий, який її бачив Гоголь – надхмарної й прекрасної. Вона – дитя Гоголя, його утвір. «Вона відкрилася йому в красі й музиці, у свисті вітру й у польоті навіженої трійки», – писав А. Блок у статті «Дитя Гоголя». У цю же саму трійку й сідає поет, у ній він летить безмежними полями, розмитими й брудними шляхами Росії. І дорогий Блок бачить те, що стискає його серце – бідність і приниження Вітчизни:

И в шматках її кошлатих

Душі приховую наготу

Душу поета гола, тому що гола країна. «Це – стрункий танець тисячеглазой Росії, який уже нема чого втрачати; все тіло своє вона подарувала миру й тепер, вільно кинувши руки на вітер, пішла в танець по всьому своєму безцільному, непридуманому роздоллю», – писав Блок у статті «Бесчасье». І саме безцільним роздоллям лікує Росія людини. Треба полюбити її, «треба поїздити по Росії – писав перед смертю Гоголь

А. А. Блок створив свою власну заповідь любові: «Якщо тільки полюбить росіянин Росію – полюбить і все, що є в Росії. Без хвороб і страждань, які в такій кількості нагромадилися в ній і в які винні ми самі, не відчув би ніхто з нас жаль до неї. А жаль уже є початком любові…». Блок жив любов’ю до Росії, і це надавало йому сил

У поезії Блоку звучить пророче передбачення й відчуття долі вітчизни в минулому. Величезне значення мають вірші «Скіфи» і «На поле Куликовом». Поезія «Русь» перейнята магічними й казковими мотивами. Перед нами виникає така Русь, який її створив Гоголь, повної обрядів і таємниць. Росія для Блоку – це особлива країна, приречена перенести жахи й приниження, але стати переможницею. Ключ до перемоги Блок бачив у революції, у неї, як він уважав, високих ідеалах. Він розглядав революцію як стихію, здатну змінити мир. Але цього не трапилося, і мрія поета розвіялася, як дим, залишивши в душі лише гіркий осад надій, які не виправдалися

«Вітчизна – це життя або смерть, щастя або загибель». Життя по такому принципі для Блоку – не фанатизм, а цілковита відданість Росії. Поет вірив, що настане час, коли на країну впаде промінь сонця, і вона заграє всіма квітами веселки. Сьогодні, на рубежі третього тисячоріччя, тільки ми можемо вибирати між життям і смертю й тим самим визначати свою долю