Відображення кохання Блока у його віршах

Першим коханням Блока була К. М. Садовська, з якою він зустрівся в Бад Науйгеймі – курорті в Німеччині. Це кохання знайшло відображення в ранній ліриці Блока та в циклі “Через двенадцать лет”.

В ранніх віршах Блока ми бачимо палку пристрасть і біль нерозділеного кохання. З його творів видно духовну прірву між автором та його коханою. В той час, як “…она беззаботна, как синяя даль”, автор страждає: “…Как сердце мое разрывалось…” Бачимо, що Садовська не кохала його по-справжньому: “Но страсти не ведала пылкая кровь”, або, принаймні, так здавалося закоханому поетові. Опираючись на ранні вірші Блока, можна сказати, що у його стосунках з Садовською не вистачало пристрасті:

Но если б пламень этой встречи

Был пламень вечный и святой,

Не так лились бы наши речи,

Не так звучал бы голос твой!

Пізніше, в циклі “Через двенадцать лет”, Блок признав, що це перше кохання, можливо, вплинуло на всю його творчість:

Эта юность, эта нежность -

Что для нас она была?

Всех стихов моих мятежность

Не она ли создала?

Другим і головним його коханням була Л. Д. Менделєєва. Кохання до цієї жінки Блок описав в циклі “Сихи о Прекрасной Даме”. “Стихи о Прекрасной Даме” – це вірші про ідеальне, підвищене кохання. В цьому циклі кохана позбавляється будь-яких земних рис, вона наділена признаками божества. Все представляється поету ніби в сні чи в казці. Поет уникає описувальних епітетів. Вонирозраховані лише на емоціональне сприйняття читача: “ароматные слезы”, “лазурные сновидения”, “шаг завороженный”, “бездонный взгляд”, “сумрак таинственный”. Блок поклоняється Прекрасній Діві, він порівнює зустріч з нею з другим пришестям. В служінні Прекрасній Діві поет вбачає свій головний подвиг життя:

Будет день и свершится великое,

Чую в будущем подвиг души.

Отже, до Л. Д. Менделєєвої – служіння Прекрасній Діві – стало для Блока сенсом життя.

Потім коханням Блока була Любов Олександрівна Дельмас. Власне, коханням це швидше захоплення виконавицею ролі Кармен. Саме тому цикл, присвячений Л. О. Дельмас, називається “Кармен”. Можна сказати, що Блок закохався не в Любов Дельмас, а в образ Кармен. Його захопили не моральні якості коханої, а її гра на сцені. Образ Кармен надихав поета:

Я буду петь тебя, я небу

Твой голос передам!..

… Ты встанешь бурною волною

В реке моих стихов…

Те, що Блок закохався в образ, а не в людину, доводять такі рядки:

Читая по руке Цуниги,

В глаза Хозе метнула взгляд!

Насмешкой засветились очи

Блеснут зубов жемчужный ряд,

И я забыл все дни, все ночи,

И сердце захлестнула кровь…

Як підсумок, можна сказати, що в житті Блока було три жінки: перше і нерозділене кохання – К. М. Садовська, Прекрасна Дама – Л. Д. Менделєєва і Кармен – Л. О. Дельмас.