Глибока любов поета до рідної землі

Щирий син свого народу, І. Франко палко любив Батьківщину, присвятив служінню Вітчизні все життя. Це підтверджує уся його творчість.

Свою віддану любов до рідної землі змалював І. Франко у вірші «Моя любов». Поет милується красою Вітчизни:

Вона так гарна, сяє так

Святою, чистою красою,

І на лиці яріє знак

Любові, щирості, спокою.

Але не стільки краса Батьківщини, скільки її страждання та нещастя викликають теплі почуття письменника. Заради Батьківщини поет зрікається «власних втіх», хоча любов до неї може принести йому лише «терпінь і горя аж до гробу».

Але щиро полюбити рідну Україну можна лише у тому випадку, якщо любити всіх братів, «що ллють свій піт і кров». Саме тому письменник-патріот відданий братам – бійцям, які прагнуть наблизити щасливе майбутнє України. Поет закликає їх у вірші «Гріє сонечко» поширювати прогресивні думки серед народу, своєю просвітницькою діяльністю наближати встановлення справедливого ладу на рідній землі, поліпшення життєвих умов народу.

І. Франко впроваджує в своїх творах ідею діяльної любові до рідної землі. За думкою письменника, справжній патріот повинен любити своїх співвітчизників і наближати світле майбутнє рідної країни.