Прометей — символічний образ нескореного народу

Легенда про титана Прометея належить до найцінніших перлів світової літератури. У ній розповідається про те, як Прометей викрав вогонь у богів Олімпу, щоб принести його на землю. До того улюбленець Зевса, Прометей своїм вчинком розгнівив верховного владику, і той покарав титана. За його любов до людей, за те, що приніс їм вогонь і навчив ним користуватися, Прометей був розіп’ятий у горах Кавказу, і оскільки безсмертний він був, як боги, то орел, що кожного дня прилітав клювати його печінку, щоразу знаходив свою здобич. Так мусило бути доти, доки Прометей не зізнається, що вчинив невірно, і не попрохає помилування у Зевса. Але титан цього не зробив. І лише через багато років Геракл визволив Прометея, бо Зевс, переможений мужністю титана, вибачив його.

Така давньогрецька легенда. З тих самих пір, як знають її люди, образ Прометея як символ нескореності і мужності має особливе значення для людства і цивілізації у цілому. Цей образ надихав не одне покоління борців.

Велике враження, безумовно, справив він і на Т. Г.Шевченка. Саме тому вибрав його поет символом нескореного народу у своєму творі «Кавказ».

Виснажлива і кривава боротьба народів Кавказу за свою незалежність врешті-решт закінчилася поразкою. Як Прометея, що повстав проти богів і був покараний, було покарано і народ Кавказу.

…Лягло костьми людей муштрованих чимало.

А сльоз, а крові? Напоїть всіх імператорів би стало…

В слозах удов’їх. А дівочих,

Пролитих тайно серед ночі!

А матерних гарячих сльоз!

А батькових, старих, кривавих!

Не ріки — море розлилось…

Та не зломити волелюбний дух! Народ, який гнуть і ламають, може загинути, але не покоритися. Страшні репресії царського режиму можна порівняти з покаранням, накладеним Зевсом на Прометея.

Це ті ж самі тортури:

Не нам на прю з тобою стати!

Не нам діла твої судить!

Нам тільки плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кривавим потом і сльозами.

Але, як і Прометей, народ іще підніметься і струсить з себе окови. Правда, на відміну від легенди, де все залежить від верховної волі, в конкретній історичній ситуації все залежить лише від народу:

Борітеся — поборете!

Вам бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Світло, що ніс Прометей людям, у даному випадку асоціюється з волею, бо тільки боротьба за незалежність може вивести із тої облудної, наскрізь брехливої ситуації, в яку народи Кавказу (та і не тільки Кавказу) потрапили завдяки політиці царського уряду. Ось як описує «тюрму народів» Т. Г. Шевченко:

У нас же й світа, як на те -

Одна Сибір неісходима!

А тюрм! А люду!.. Що й лічить!

От молдованина до фінна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

Та, незважаючи на всі муки, народ, у якого стійка мораль, виживе. І світло волі назавжди лишиться з ним, незважаючи на всі перепони, як це сталося зі світлом, що приніс на землю Прометей. Сильний прометеївський дух іще підніметься до вільних висот, так вважає Шевченко.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави бога,

Великого бога.

Своєю поемою великий Кобзар водночас і вчить, і застерігає нас. Вчить бути по-прометеївськи стійкими і цілеспрямованими, а застерігає від облудних красивих фраз, якими часто приманюють народ, щоб дістати владу над ним.