Образ ученого Бенедикта в романі Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан»

У багатьох своїх пригодницьких романах Жуль Верн використав образ дивакуватого ученого-всезнайки. У романі «П’ятнадцятирічний капітан» – це кузен Бенедикт. Зовнішній вигляд цього героя незвичний і кумедний. Він був високий і худий. Мав велику кудлату голову, підсліпуваті очі прикрашали золоті окуляри. Кузен не міг дати ради своїм довжелезним ногам і не знав, куди подіти довгі руки. У свої п’ятдесят років він був безпорадний, мов мала дитина: забував поїсти, не звертав уваги на одяг, завжди був заглиблений у свої думки. Проте кузен Бенедикт мав добре серце, завжди був готовий стати у допомозі. Усі любили його за безпорадну вдачу і незлостивий характер. У житті кузена найбільше цікавила наука, але він займався виключно членистоногими. Більшість людей бояться і гидують жуками, комахами, а для Бенедикта вони були єдиним захопленням і любов’ю. Неможливо було полічити кількість шпильок, які він носив за манжетами, в комірі, за відлогами піджака. Учений був завжди готовий піймати якийсь новий вид комахи і нашпилити її для своєї колекції, яку завжди носив із собою у спеціальній бляшанці.

На борту шхуни «Пілігрим» Бенедикт опинився випадково. Він супроводжував свою кузину місіс Уелдон, дружину хазяїна шхуни, і їхнього п’ятирічного сина. «Пілігрим» мав доставити їх із Нової Зеландії до Сан-Франциско. Та сталося так, що пасажирам шхуни довелося зазнати багатьох пригод, перш ніж вони добралися додому. У морі, на борту шхуни, за кузеном Бенедиктом треба було слідкувати пильніше, ніж за п’ятирічним Джеком. Та й на землі він постійно кудись зникав. З великою лупою в руці і бляшанкою через плече вчений нишпорив у кущах, пірнав у високу траву: він шукав нові види комах. Кузен був такий неуважний до всього, крім пошуків комах, що навіть не помітив очевидного: невеликий загін «Пілігрима» висадився не на берег Америки, а потрапив у Африку. Муха цеце, войовничі терміти цікавили вченого більше, ніж доля близьких йому людей чи власна доля. Тим більше його не хвилювали жахливі картини работоргівлі в Африці. Кузен Бенедикт був схожий на безплідне сухе дерево, яке не могло б прихистити найнещаснішу людину.

Таке ставлення до себе і оточуючих було справедливо покаране. Коли мандрівники повернулися додому, то виявилося, що кузен привіз із Африки не новий вид комахи, якій уже дав назву «Шестиніг Бенедикта», а звичайного павука та ще й без двох передніх ніг. Жуль Верн, створюючи образ кузена Бенедикта, ніби хотів сказати, що час учених-диваків минув. Письменник стверджує: кожна людина має нести відповідальність і за себе, і за рідних, і за все, що відбувається навколо.