Аналіз вірша Блоку “ПРО, весна! без кінця й без краю…” – Блок А. А

А. А. Блок написав своє повне оптимізму вірш «ПРО, весна без кінця й без краю…» в 1907 році й включив його в цикл за назвою «Закляття вогнем і мороком». 1907 рік – це саме той час, коли Росія вступає в якийсь новий розвиток, новий період, що завжди асоціюється з весною, з новим початком. Саме тому вірш перейнятий і буквально просочене життєстверджуючим настроєм

Крім того, вірш Блоку просочений ще й високими поетичними почуттями до акторки Н. Н. Волоховой. Добуток був створений зовсім не в та пора року, про яке в ньому говориться. Блок написав його восени, 24 жовтня. Весна й весняний настрій ознаменовує скоріше не сезон року, а якийсь особливий стан душі

Весна у всіх творчих людей асоціюється з натхненням, творчим зльотом і пробудженням. Не зрячи у вірші відчувається стільки життєрадісності й оптимізму: «Довідаюся тебе життя! Приймаю! І привітаю дзенькотом щита!».

Цікаво відзначити той факт, що Блок хоч і використовував як епіграф деякі рядки вірша «Дякую», що написав М. Ю. Лермонтов, але небагато перефразував основні його акценти тим, що обірвав добуток у той момент, де починалося відчуття сарказму Лермонтова. Блок же вирішив наповнити свій утвір як тільки щирою вдячністю

У добутку відчувається безмежність і багатогранність автора. Він не міг приділити увагу лише поетичним почуттям. Саме тому у вірші простежуються й лінії, що зачіпають проблеми сучасності. «Приймаю пустельні веси! І колодязі земних міст! Прояснений простір піднебесь і томління рабьих праць!» Саме в цих рядках відчувається зв’язок з Росією і її долею

Але не дивлячись на повний оптимізм, життя – це все – таки набір протилежностей і боротьби («невдача» і «удача», «прояснений простір піднебесь» і «томління рабьих праць»). А саме життя має жіноче втілення, що знову ж говорить про те, що натхненням був жіночий образ

Вірш закінчується оптимізмом і любов’ю до самого життя, до всім її різноманітних проявів: «За мученья, за загибель – я знаю – Однаково: приймаю тебе!».