Тема любові в поезії Блоку і Єсеніна – Блок Олександр

Творчий шлях як А. А.Блоку, так і С. А.Єсеніна був складних і важких, виконаних різких протиріч, але в остаточному підсумку прямим і неухильним. Я думаю, що зрозуміти поета – це ввійти в мир його чарівництва, прилучитися до таємниці сприйняття їм навколишнього нас миру. А мир А. Блоку й С. Єсеніна – це їхня Батьківщина й усе, що з нею зв’язане

“Почуття батьківщини – основне в моїй творчості”, – так писав С. А.Єсенін. але й Блок любив повторювати, що вся його творчість про Росію. І в нього на цю тему були написані вірші: “Русь”, “Росія”, цикл “На поле Куликовом”. Глибоко, просто й чітко сказав він про долі матері – батьківщини:

Ідуть століття, шумить війна

Встає заколот, горять села,

А ти все та ж, моя країна,

У вроді заплаканої й древньої

Але таємниця непереборного впливу Блоку в тім, що в будь – якому, самому інтимному почутті поета нас скоряє напруженість його відносини до всього життя – до сенсу людського існування, до шляхетності щиросердечного вигляду людини, до власного боргу служити правді й красі

Один з найбільших ліриків століття, Блок, створив грандіозні за значенням цикли любовних віршів, але й вони пронизані болем поета, його спрагою краси мира

Одне з найбільш популярних і улюблених віршів – “Незнайомка”. Воно входить у цикл “Місто”, у якому з такою пронзительностью пролунала тема “чорного міста”, ворожого щастю й красі людей. Це добуток про два мири: про світ краси й про світ крикливої вульгарності. Серед п’яниць “з очами кроликів” чарівним баченням виникає таємничий образ дівчини:

И повільно, пройшовши меж п’яними,

Завжди без супутників, одна,

Дихаючи парфумами й туманами,

Вона сідає у вікна

Трагічне бачення миру з’являється перед нами, а особливо заворожує таємниця… Вершиною світової поезії є також блоковское “Про доблестях, про подвиги, про славу…” Добуток залучає лицарським відношенням до жінки, воно виконано борошнами серця, показана трагічна любов:

Я кликав тебе, але ти не оглянулася,

Я сльози лив, але ти не снизошла.

У цьому вірші немає жодного різкого слова. Воно звучить плавно, як пісня, як шелест листів, як може звучати голос дійсно люблячої людини

Любов пройшла через всю творчість Блоку, що вважав, що “тільки закоханий має право на звання людини”.

Тема Батьківщини стала для Блоку вираженням віри його героя, надії й порятунки в єдності з її долею. Не випадково поет любив повторювати, що вся його творчість – Ороссии.

И в С. А.Єсеніна не можна розділити любов до жінки й любов до Батьківщини. Недарма адже говорять, що слово має свій цвіт і запах. Скажеш “Єсенін”, і перед тобою закружаться осінні листи, змахнуть весняною зачіскою берези, запахне “черемшина запашна”, начебто саме прізвище поета створене для вираження Росії з її пейзажами й ще ніким не розгаданим народом. Велику Русь, шосту частину землі, він оспівав радісно, самозабутньо й чисто:

Я буду оспівувати всією істотою в поеті

Шосту частину землі з назвою коротким “Русь”.

Єсенін ніжний і простий, схиляється перед красою зовнішньої, а ще більше – внутрішньої. Це підтверджують вірші про Грузію, “Перські мотиви”. Хоча у вірші про Шаганэ Єсенін описує незвичайно палку любов до дівчини, ми в той же час почуваємо його тугу за рідним краєм:

Як би не був гарний Шираз,

Він не краще рязанських роздоль

А хіба не видна в поемі “Ганна Снегина” любов до народу? Про те, що Єсенін – селянський син, не раз згадувалося в його автобіографії й віршах, для нього це не було звичайним рядком в анкеті. Поетові хочеться підкреслити: він людина від землі, його корінь у народі. Саме тут знайшов поет надійну опору для здійснення своєї заповітної мрії – стати “співаком і глашатаєм” отчого краю

Єсенін і Блок залишили нам чудесна поетична спадщина. Хоч уже пройшло чимало років після їхньої смерті, але вірші залишилися близькі й дороги нашим сучасникам тому, що поети мали неповторний дарунок уловлювати й передавати найтонші відтінки самих найніжніших, самих інтимних настроїв