Тема батьківщини у творчості Єсеніна – Єсенін Сергій

У музеї Єсеніна, у бревенчатом із блакитними ставнями будиночку, де народився поет, серед сотень відкликань відвідувачів є й такий: «Поезія Єсеніна заражає силою правди, глибиною любові до батьківщини. Вона дарує щастя відкриттів». Коли ми говоримо про Єсеніна, то уявляємо собі портрет світловолосого, синьоокого юнака, що ласкаво дивить на мир, з якого він зумів витягти золоті розсипи народної поезії. Чому його вірші так подобаються людям, чому вони торкають душу? Чому й узимку, і непогожою осінню, і провесною на його могилі живі квіти? Тому що у своїх віршах поет торкати близьке й зрозуміле кожному: любов, природу, батьківщину, – і робив це з воістину народною віршованою мелодійністю

Сергій Єсенін народився в селі, і його першими добутками були частівки для сільських дівчин. «Рязанські поля, де мужики косили, де сіяли свій хліб», стали колискою його поезії. Тут він почав учитися, мислив і читав «по Біблії вітрів», тут він назавжди подружився з російським густим лісом, широким полем, прозорою річкою, з «зеленокосой, у юбчонке білою» березою й старим кленом «на одній нозі». Мир народних образів оточував поета з перших днів його життя:

Народився я з піснями в трав’яній ковдрі.