Значимість, урочистість і, у той же час, глибокі народності. Щира любов до Батьківщини, фанатичний патріотизм і живейшие пейзажні замальовки. У цьому весь Єсенін – талановитий російський поет, широкої душі людина
Так по – справжньому любити нашу Росію, її найбагатшу природу, її церковні куполи й старі хатинки здатна далеко не кожний. А тонко, що почуває лірик, здатний виразити свої почуття у віршах – Єсенін залишив для нас теперішні шедеври, прості на перший погляд, але имеющие дуже глибокий зміст, утвори
Серед них і стих «Запекли тесаные мерзни…», у якому відразу підкреслюється, що поет не збирається описувати царські золочені карети й палаци, а використовуючи в оповіданні найпростіший візок без кузова – мерзни, автор дивним образом дозволяє нам відчути все, що переживає сам
Для цього Єсенін уміло використовує не сполучаться слова, що, які в його утворі комфортно почувають себе, коштуючи поруч. Тільки подивитеся: озерна туга, малинове поле, люблю до радості й болю. Але саме ці вираження допомагають читачеві зрозуміти, що переживає автор, коли бачить типовий росіянин пейзаж
Дуже імпонує й те, як тремтливо автор ставиться до релігійної тематики. Наскільки акуратно він підходить до цій темі й, у той же час, показує, що християнство в Росії – це не маніакальна віра, а звичний, нормальний спосіб життя. Закони православ’я прийняті в кожній сім’ї, а дзвіниці й каплиці вписуються в пейзаж, як природний елемент, а не впадають в око, як рідка дивина. Напевно, тому в Єсеніна, як у кожного віруючого «на известку дзвіниць мимоволі хреститься рука». І навіть ковила в автора молитвословный.
А ще поет уміло використовує у своїй творчості колірну палітру, його словесне малювання завжди захоплювала критиків і, звичайно, читачів. І звукове оформлення вірша викликає розчулення й захват. У Єсеніна всюди врочистий і величний дзенькіт: тої берези й тополі, то вітер і верби, а в цьому вірші степова ковила дзенькає
Все це в цілому дозволяє читачеві представити широке роздолля безкрайніх обріїв, немов наяву побачити рідні степи й ліси
