Дюймовочка

Дюймовочка – малюсінька дівчинка всього «з дюйм ростом», фантастична істота, втілення доброти, мужності, терпіння, сталості. Д. із честю виходить із важких випробувань, поки вона перебуває серед огидних жаб, хрущів і мишей. За це Д. очікує справедлива нагорода – щасливе безтурботне життя в царстві ельфів

Кресало

Солдат – герой народної історії про солдата, що жениться на королівській дочці й стає правителем держави. Зберігаючи риси фольклорного персонажа, Андерсен із симпатією зображує спритн і тямущого С., що, заволодівши чарівним кресалом, убиває «стару потворну відьму», розправляється з королем і королевою, що ховали від нього свою дочку, і, уступаючи вимогам городян, сам стає королем і жениться на прекрасній принцесі. У той же час відношення Андерсена до свого героя пофарбовано м’яким лукавим гумором. С. не тільки спритний і відважний, але й легковажний і не позбавлений марнославство. І все – таки кращі щиросердечні якості С., його доброта й сміливість, роблять його, в очах автора, гідним отриманої имнаграды.

Принцеса на горошині

Принцеса на горошині – образ, створений за мотивами народних казок, у яких принцесі доводиться витримати випробування – довести, що вона задовольняє пропонованим до неї вимогам. До своєї героїні Андерсен ставиться з лукавим гумором. Після випробування ні в кого не залишається сумнівів у тім, що дівчина, що дощовою ніччю прийшла в королівський замок, дійсно принцеса. «Вона відчула горошину через сорок матраців і пуховиків – такою деликатною особою могла бути тільки справжня принцеса». У неймовірній зніженості П., що робить її гідною нареченою принца, Андерсен, за його словами, у комічній формі запам’ятав свою власну незвичайну чутливість, що часто служила йому приводом для жарту

Русалочка

Русалочка – казковий образ, створений на основі народного повір’я, творчо переробленого Андерсеном. Народне повір’я говорило, що русалка знаходила безсмертну душу завдяки вірній любові людини. За словами Андерсена, подібна обставина містила в собі елемент випадковості. Тому він дозволив своїй героїні «іти більше природним, прекрасним шляхом». Ціною неймовірних страждань Р. так і не вдається завоювати серце прекрасного принца. Вона вмирає, перетворюючись у піну морську. І все – таки Р. не бажає надійти так, як радять їй сестри: убити принца й знову виявитися у своєму підводному палаці. Щиросердечна краса й шляхетність не дозволяють Р. купити життя й щастя ціною смерті улюбленого: «…вона подивилася на гострий ніж і знову спрямувала погляд на принца, що у сні вимовив ім’я молодої дружини. …і ніж мерзнув у руках у русалочки, але вона відкинула його далеко у хвилі». У Р. письменник втілює ідеал самовідданої, жертовної любові, що не має нічого загального з егоїстичною спрагою насолод і щастя. Р. стала символом творчості письменника й символом Данії

Ханс – Опецьок

Ханс – образ, створений за мотивами народних казок. Троє селянських синів сватаються до королівської дочки, і сам молодший здобуває перемогу. Як і герой народних казок, якого вважають дурним і дають йому прізвисько Ханс – Опецьок, X. зовсім не дурний, а, навпроти, кмітливий і спритний. На відміну від своїх братів, один із яких збирається скорити принцесу тим, що знає напам’ять латинський словник і всі міські газети за три роки, а іншої завчив весь звід законів і може говорити про державні справи, X. підносить принцесі дохлу ворону, дерев’яний черевик і бруд замість підливи. Він не лізе за словом у кишеню й на будь – яке питання принцеси негайно ж знаходить належну відповідь. X. перемагає, тому що, в очах Андерсена, схоластична вченість не може суперничати із природною безпосередністю й кмітливістю

Стійкий олов’яний солдатик

Стійкий олов’яний солдатик – казковий персонаж, втілення непохитної мужності, стійкості й завзятості. Він явний невдаха. На його виливок не вистачило олова, тому він стоїть на одній нозі. Але він стоїть на ній «так само твердо, як інші на двох». Основна риса його натури – надзвичайна твердість духу. Він відправляється в небезпечне плавання в легкому паперовому човнику, вступає у двобій з великим нахабним пацюком, не губиться, виявившись у животі величезної риби, і так само мужньо поводиться в палаючій печі. Він гине у вогні разом зі своєї улюбленої, вирізаної з паперу прекрасною танцівницею. Вогонь розплавляє його, але залишається непошкодженим його «маленьке олов’яне серденько» – символ любові, вірності й безстрашності

Бридке каченя

Бридке каченя – казковий образ, у якому втілені подання автора про долю й призначення генія: всупереч всім обставинам, він обов’язково доможеться визнання й слави. Г. в., що родились у качиному гнізді, доводиться багато чого перетерпіти в житті. Його вважають потворним, тому що він зовсім не схожий на інших мешканців пташиного двору, «обмежуючі межі миру канавкою з лопухами». Таким же потворним і ні на що не здатним він здається котові й курці, що живе в бабусі в її вбогому будиночку. Він страждає від ворожості навколишніх і болісних сумнівів у самому собі. Але один раз він почуває, що в нього виросли міцні крила. Він злітає на воду й бачить у чистої, як дзеркало, воді своє власне відбиття. Г. в. перетворився в прекрасного лебедя. «Тепер він був радий, що переніс стільки горя: він краще міг оцінити своє щастя й всю красу, що його оточувала». Образ Г. в. багато в чому носить автобіографічний характер. Як відзначають критики, в історії Г. в. Андерсен в алегоричній формі переконливо малює боротьбу, що довелося вести йому самому на шляху до слави й почестей

Соловей

Соловей – казковий образ, втілення щирого живого мистецтва. С. виганяють із імператорського палацу, у якому його місце займає штучний птах. Він вертається в той момент, коли імператор лежить на смертному одрі. С. утішає й підбадьорює хворого. Його спів проганяє жахливих примар, і сама смерть, заслухавшись солов’я, залишає кімнату імператора. Мистецтво сильніше смерті. Але художникові, як повітря, необхідна воля. С. просить імператора не залишати його, як колись, при дворі, а дозволити йому прилітати, коли захочеться. Він буде співати «про щасливі й нещасних, про добро й зло», що таяться навколо. С. літає всюди, він знає життя й може розповісти імператорові про усім на світлі

Дорожній товариш

Йоханнес – син бідного селянина, що одержав від батька в спадщину 50 риксдалеров і отдавший свої останні гроші на поховання іншого бідняка, чудесним образом оказавшегося згодом його попутником – помічником, за допомогою якого він жениться на прекрасній принцесі й одержує королівство. Переосмислюючи образ героя народної казки, Андерсен підсилює моральний зміст дій И. Самовіддана любов до зачарованого тролем жорстокосердій принцесі змушує И. витримати всі випробування й виявити кращі риси свого характеру

Сніжна королева

Герда – казковий образ маленької дівчинки, втілення любові, вірності, мужності й безстрашності. Сила Г., за словами Андерсена, «у її милому, безневинному дитячому серденьку». Г. рятує свого друга Кая, зачарованого Сніжною королевою. У серце Кая проникнув осколок «чарівного дзеркала троля», і всі навколо з’являється перед ним у перекрученому виді. Зла Сніжна королева здається йому розумним і чарівної, зразком досконалості. Вона відвозить Кая у свій чарівний замок. Г. доводиться перебороти безліч труднощів, перш ніж їй вдається відшукати свого друга. Але її любов переборює всі перешкоди. Сльози Г., що впали Каю на груди, розтопили лід, що скував його серце. Перемога Г. виражає філософську ідею казки – торжество щирого, безпосереднього почуття над холодним і безпристрасним розумом

Тінь

Учений – розумний парубок, що писав книги про Істину, Добро й Красу. Але до його книг нікому немає справи. Його переслідують горе й турботи. Він занедужує й стає слугою власної тіні. «Тінь відмінно вміла триматися паном, а вчений по доброті серця навіть і не зауважував цього». Тінь звертається до нього на «ти» і зрештою починає видавати себе за У., а його називати власною тінню. Коли тінь привласнює його розум і знання й сватається до королівської дочки, У. має намір відкрити їй ока на її майбутнього чоловіка: «Я скажу їй всі! Скажу, що я людина, а ти тільки тінь!» Однак всієї його спроби викрити обман ні до чого не приводять. Від нього позбуваються, а тінь святкує весілля із принцесою. У. – втілення честі й добра, для яких немає місця у світі, де правлять обман, хитрість і неправда