Початок двадцятого століття ознаменувався великими перемінами, вслід за якими прийшли нові сподівання, мрії, відчуття наближення нового життя, відродження. Але, на жаль, дуже швидко натомість радості прийшло велике розчарування, спричинене стражданнями людей. Усі ці події визначили основні тенденції і напрямки у розвитку української літератури та суспільно-політичної думки.

Рання новелістика Миколи Хвильового відбила захоплення і прийняття письменником своєї неспокійної сучасності як світанку нової щасливої ери, початку нового життя, зародження нового суспільства. Але захоплення митця, як і багатьох інших, швидко змінило розчарування. Вже в збірці “Сині етюди” не залишилось нічого від пафосного уславлення “борців за нові революційні ідеали”. Так, у новелі “Я(Романтика)” відображено складну революційну дійсність, де панують смерть, насильство, трагедія, сум, безповоротна втрата справжніх цінностей.

Немає в новелі нового життя, нового суспільства, є тільки “нові” люди, “нові” герої. Але це не переможці, що завоювали світ, і не будівничі щасливого майбуття, це — жертви революційної дійсності, що втратили мрії і служать ідеалу, сутності якого не розуміють, їх віра в світле майбутнє штучна, проголошена, вона не сягає глибин душі. їх новизна не в щасті, як про це мріялось, а в тому, що вони вже втратили або втрачають свою істинну сутність, самих себе, вони заперечують основи народної моралі, етики, переосмислюють життєві цінності, в результаті чого страждають самі і завдають страждань своїм рідним та близьким, через що руйнуються кровні зв’язки.

У новелі Хвильового розкрито сутність “нової” людини. Це гвинтики, заручники страшної системи, що протягує свої щупальці на найсвятіше в житті людини. Автор показав кілька різних типів нових героїв — революціонерів, що у творі називаються дегенератами. Це доктор Тагабат з “холодним розумом і каменем замість серця”, жорстокий; на його думку, мета, до якої він іде, виправдовує будь-які засоби. Ще один — вірний вартовий революції, завжди готовий виконати наказ. Оновлення, а точніше дегенерація ще одного відбувається на наших очах — це молодий хлопець, призваний у чека насильно, який поступово звикає “купатися в калюжах крові”. І нарешті — головний герой, що не встиг ще позбутися усього людського, який іноді хоче відчути себе людиною і йде до своєї матері, яку ставить дуже високо — на один рівень зі своїм революційним обов’язком. Але ж для “нової” людини справи перш за все. Це призводить до того, що “главковерх чорного трибуналу” власноручно вбиває свою матір.

Такими змалював основні типи “нових” людей Микола Хвильовий у своїй новелі “Я (Романтика)”, поставивши перед своїми сучасниками питання: “Яким же буде майбутнє їх дітей, якщо його будують такі “нові” люди?”