На землі завжди існувало добро і зло, правда і кривда. Так само були, є і будуть злі та добрі вчинки. Що людина здобуває, живучи правдою, нам розповідає давня народна казка «Про правду і кривду».
Суперечка багатого дядька і бідного небіжа закінчилася тим, що хлопчина залишився без майна. Всі — заробітчанин, пан і навіть священик, — казали, що жити кривдою ліпше. У відчаї небіж хоче віддати Богові душу. Можливо, гадає він, хоча б на небі життя правдиве. Але бідняку допомагає зла сила. Ще б пак, не буває ж лиха без добра. Чорти у лісі не побачили самогубця. Вони хвалилися один перед одним своїми лихими вчинками. Дурість їхня була ще й у тому, що вони розповіли, як усе можна виправити. Сидів нещасний хлопець на дереві й думав, що має допомогти скривдженим. Якщо ні, то загине багато людей і знову переможе зло. Небіж своїми добрими ділами заробляє грошей навіть більше, ніж є у його дядька. Чоловік виручає пана, котрий нещодавно казав про користь неправди. Став він у пригоді заробітчанам та іншому миру, коли в одному місті зникла вода. Добро дає небожу великі статки. Допомагає юнак і царю, виліковує його доньку. Після цього він сам стає царем.
Розбагатівши, добрий чоловік не перестав думати, що жити правдою краще. Він дає дядькові багато грошей, хоча той і був негідником. Жадібний старий хотів загарбати все, але він забув, що лихом добра не набути. Кривда разом з іншою кривдою стають величезним злом. Чорти, які мимовільно допомогли небожеві, убивають його дядька.
Усі чомусь забувають робити добрі вчинки, забувають, що гроші — то не головне. Незаможний небіж тільки завдяки своєму доброму серцю став найбагатшою людиною в царстві. Його сила була в правді, а вона, як відомо, не потоне у воді й не згорить у вогні.
