Короткий зміст Фуэнте Овехуна (Лопе Фелікс де Вега Карпьо) – Де Вега Л

Командор ордена Калатравы Фернан Гомес де Гусман приїжджає в Альмагро до магістра ордена донові Родриго Тельесу Хирону. Магістр юний роками й лише недавно успадковував цей високий пост від свого батька. Тому командор, увінчаний бойовою славою, ставиться до нього з деякою недовірою й гордовитістю, але змушений дотримувати шанобливіість, що личить випадку. Командор приїхав до магістра повідати про зваду, характерної для Іспанії XV в.

Після смерті кастильского короля дона Энрике на його корону притязают король Альфонсо Португальський – саме його права вважають безперечними рідні командора і його прихильників, а також – через Исавелу, свою дружину, – дон Фернандо, принц Арагонский. Командор наполегливо радить магістрові негайно оголосити збір лицарів ордена Калатравы й з боєм взяти Сьюдад Реаль, що лежить на границі Андалусії й Кастилії і який король Кастилії вважає своїм володінням. Командор пропонує магістрові своїх солдатів: їх не дуже багато, зате вони войовничі, а в селищі за назвою Фуэнте Овехуна, де влаштувався командор, люди здатні лише пасти худоба, але ніяк не можуть воювати. Магістр обіцяє негайно зібрати військо й провчити ворога

У Фуэнте Овехуне селяни чекають не дочекаються від’їзду командора: він не здобув їхню любов головним чином через те, що, користуючись своєю владою, переслідує дівчин і гарних жінок – одних приваблюють його любовні завірення, інших лякають погрози й можлива помста командора у випадку їх строптиврсти. Так, його останнє захоплення – дочка алькальда Фуэнте Овехуны Лауренсья, і він не дає дівчині проходу. Але Лауренсья любить Фрондосо, простого селянина, і відкидає багаті подарунки командора, які той посилає їй зі своїми слугами Ортуньо й Флоресом, звичайно допомагаючи панові домагатися прихильності селянок

Битва за Сьюдад Реаль закінчується нищівною перемогою магістра ордена Калатравы: він зломив оборону міста, обезглавив всіх заколотників зі знаті, а простих людей наказав відшмагати батогами. Магістр залишається в місті, а командор зі своїми солдатами вертається у Фуэнте Овехуну, де селяни співають заздоровницю в його честь, алькальда привітає від імені всіх жителів, а до будинку командора під’їжджають візка, доверху навантажені глиняним посудом, курми, солониною, овечими шкірами. Однак командорові потрібно не це – йому потрібні Лауренсья і її подруга Паскуала, тому Фернандо з Ортуньо намагаються те хитрістю, те силою змусити дівчин увійти в будинок командора, але ті не так прості

Незабаром після повернення з військового походу командор, відправившись на полювання, зустрічає в безлюдному місці в струмка Лауренсью. У дівчини там побачення із Фрондосо, але, побачивши командора, вона благає юнака сховатися в кущах. Командор же, упевнений, що вони з Лауренсьей удвох, поводиться дуже рішуче й, відклавши убік самостріл, має намір за всяку ціну домогтися своєї мети. Выскочивший з укриття Фрондосо вистачає самостріл і змушує командора відступити під погрозою зброї, а сам тікає

Командор вражений випробуваним приниженням і клянеться жорстоко помститися. Про те, що трапилося, відразу стає відомо всьому селищу, що радісно зустрічає звістку про те, що командор був змушений відступити перед простим селянином. Командор же є до Эстевану, алькальдові й батькові Лауренсьи, з вимогою надіслати до нього дочка. Эстеван, підтриманий всіма селянами, з більшим достоїнством пояснює, що в простих людей теж є своя честь і не треба неї зачіпати

Тим часом до короля Кастилії донові Фернандо й до королеви доньї Исавеле приходять два члени міської ради Сьюдад Реаля й, розповівши про те, які бешкетування творили магістр і командор ордена Калатравы, благають короля про захист. Вони ж говорять королеві, що в місті залишився тільки магістр, а командор зі своїми людьми відправився у Фуэнте Овехуну, де звичайно живе й де, по слухах, править із небувалою сваволею

Дон Фернандо відразу вирішує направити в Сьюдад Реаль два полки під предводительством магістра ордена Сантьяго, щоб подолати з бунтівниками. Похід цей закінчується повним успіхом: місто обложене й магістр ордена Калатравы потребує негайної допомоги. Про це командора повідомляє гонець – тільки його поява рятує жителів Фуэнте Овехуны від негайної розправи й мести командора. Однак він не ладь прихопити в похід для забави красуню Хасинту й наказує своїм людям сполосувати вступившемуся за неї Менго спину батогами

Поки командор відсутній, Лауренсья й Фрондосо вирішують одружитися – на радість своїх батьків і всього селища, що давно очікувало цієї події. У розпал весілля й загальних веселощів вертається командор: роздратований військовою невдачею й пам’ятаючи про свою образу на жителів селища, він наказує схопити Фрондосо й відвести його у в’язницю. Відправляють під варту й Лауренсью, осмелившуюся підняти голос у захист нареченого. Жителі селища збираються на схід, і думки розділяються: одні готові хоч зараз направитися до будинку командора й розправитися з жорстоким правителем, інші воліють боягузливо мовчати. У розпал суперечки прибігає Лауренсья. Вид її жахливий: волосся розпатлані, сама вся в синцях. Схвильована розповідь дівчини про приниження й катування, яким вона піддавалася, про те, що Фрондосо от – от буде вбитий, робить на тих, що зібралися найсильніше враження

Останній довід Лауренсьи: якщо в селищі немає чоловіків, то жінки зуміють самі відстояти свою честь, вирішує справа: все селище кидається на штурм будинку командора. Той спочатку не вірить, що жителі Фуэнте Овехуны могли збунтуватися, потім, усвідомивши, що це правда, вирішує випустити Фрондосо. Але це вже не може нічого змінити в долі командора: чаша народного терпіння переповнилася. Убито, буквально роздертий юрбою на шматки сам командор, не поздоровилось і його вірним слугам

Лише Флоресу вдається чудом урятуватися, і, напівживий, він шукає захисти в дона Фернандо, короля Кастилії, представляючи всі случившееся бунтом селян проти влади. При цьому він не говорить королеві, що жителі Фуэнте Овехуны хочуть, щоб ними володів сам король, і тому прибили над будинком командора герб дона Фернандо. Король обіцяє, що розплата не сповільнить піти; про цьому ж його просить і магістр ордена Калатравы, що приїхав до короля Кастилії з винною головою й обещающий надалі бути йому вірним васалом. Дон Фернандо відправляє у Фуэнте Овехуну суддю покарати винних і капітана, якому варто забезпечити порядок

У селищі, хоча й співають заздоровницю на честь кастильских королів дона Фернандо й доньї Исавелы, все – таки розуміють, що монархи будуть пристрастно розбиратися в тім, що трапилося у Фуэнте Овехуне. Тому селяни вирішують вжити заходів обережності й домовляються на всі питання про те, хто вбив командора, відповідати – Фуэнте Овехуна.

Суддя допитує селян з більшою строгістю, чим очікувалося: ті, хто представляються йому призвідниками, кинуті у в’язницю; пощади немає ні жінкам, ні дітям, ні старим. Щоб установити істину, він застосовує самі жорстокі катування, включаючи дибу. Але всі, як один, на питання про те, хто винний у смерті командора, відповідають: «Фуэнте Овехуна». І суддя змушений повернутися до короля з доповіддю: він використовував всі засоби, катував триста чоловік, але не знайшов ні однієї докази

Щоб підтвердити справедливість його слів, жителі селища самі прийшли до короля. Вони розповідають йому про знущання й приниження, що терпіли від командора, і завіряють короля й королеву у своїй відданості – Фуэнте Овехуна хоче жити, підкоряючись лише влади королів Кастилії, їхньому справедливому суду. Король, вислухавши селян, виносить свій вирок: раз немає доказів, людей варто простити, а сіло нехай залишиться за ним, поки не найдеться іншого командора, щоб володіти Фуэнте Овехуной.

Лауренсья – селянська дівчина, що підняла жителів свого села, Фуэнте Овехуны, на розправу з командором ордена Калатравы Фернаном Гомесом де Гусманом, що притесняли й оскорбляли жителів сільця. Л., дочка шляхетного алькальда Фуэнте Овехуны, закохується у Фрондосо, гарного, розумного й сміливого юнака, що захистив один раз дівчину від зазіхань командора. Командор усіляко прагнув домогтися любові дівчини, але щораз натрапляв на рішучу відмову. Під час весілля Л. і Фрондосо розлютований командор заарештовує нареченого, а Л. велить відвести у свій будинок. Ображена дівчина, вирвавшись із будинку командора, своєю гнівною мовою піднімає доведених до розпачу жителів на заколот

Після вбивства командора й судового розгляду, улаштованого владою, під час якого всі жителі, як один, говорять, що вбивство зроблене Фуэнте Овехуной, Л. і інші селяни відправляються до кастильским королів і домагаються прощення. Відповідно до досить твердої системи театральних амплуа, розробленої в театрі Лопе де Вега, Л. по своїй функції в п’єсі – «дама», обов’язковий персонаж драматичної інтриги. Як і покладено зразковій дамі, Л. – найбільш активний персонаж п’єси. Її головна відмінність від зразкового персонажа цього типу полягає в тім, що вона належить іншому соціальному середовищу – миру селян. Знаменно, що Л. сама підкреслює цю відмінність неприйняттям міської вишуканої мови

В іншому ж вона має всі характеристики дами: гарна, розумна, шляхетна, по – своєму знатна (Л. – дочка алькальда), норовлива. У неї менше негативних властивостей, що пов’язане з певною ідеалізацією образів селян взагалі. Селянин у драматургії Лопе де Вега – це хоронитель суспільних підвалин і моральних принципів; його патріархальність робить його носієм кращих якостей народного характеру