Аналіз віршів Тютчева “Напередодні річниці 4 серпня 1864 р.” і “Як зненацька і яскраво…” – Тютчев Ф. І

Улітку 1850 року Ф. И.Тютчев зустрів Олену Олександрівну Денисьеву, і ця зустріч змінила їхнього життя. Тоді Тютчев був одружений у другий раз, однак для улюбленої Олени кинув сім’ю й практично не спілкувався із дружиною й дітьми, хоча продовжував своєрідно любити свою колишню дружину, про що писав у листах кней.

Олена Олександрівна була прекрасною російською дівчиною, вона також закохалася в Тютчева, однак ця любов принесла їй більші страждання – її батько відрікся від її, тітці довелося піти з інституту, а колишні знайомі практично все відвернулися від її. Відносини Тютчева й Денисьевой повсюдно обговорювалися в суспільстві, причому, як жінка, Олена Олександрівна піддавалася більшим нападкам і осуду, чим Тютчев

Чотирнадцять років прожив поет з Денисьевой, і все це час Олена просила улюбленого узаконити їхні відносини. Однак Тютчев цьому противився. Після смерті Денисьевой поет лаяв себе, що не піддався на угоди коханої про одруження й важко переживав її смерть, винячи у всім себе

Вірш “Напередодні річниці 4 серпня 1864 р.” присвячено відходу з життя коханої автора, щороку Тютчев болісно проживав цей день, він був своєрідним бар’єром, що автор щорічно переборював, як уперше. Весь вірш наповнений смутком, епітети “відблиск дня”, “згасаюче світло” надають йому похмуре фарбування, а звертання “ангел мій” переносять дію в якийсь нереальний мир

Все оповідання навіває почуття самітності, особистої драми, щиросердечної неповноцінності у зв’язку з відсутністю близької й рідної людини

Буквально через два дні написаний вірш “Як неждано і яскраво…”, однак воно наповнено вже іншим настроєм. Слова “повітряна арка”, “неба синявий”, “млість для очей”, дієслова “спорудилася”, “знемогла” роблять вірш яскравим і барвистим. Поет урочисто описує прекрасну веселку, що зненацька виникла в небі й так само зненацька зниклу, лише наприкінці вірша він порівнює неї з життям, що обірвалося, ліричної героїні. Однак цей смуток уже не той всепоглинаючий морок у настрої поета в “Напередодні річниці 4 серпня 1864 р.”, вона інша, більше світла

Любов Тютчева й Денисьевой у душі поета залишили і яскраві феєричні спогади, але в той же час, і темні думки й роздуми про смерть коханої. Читачам же це піднесене почуття двох людей подарувало цикл прекрасних віршів, написаних Федором Тютчевим, що збагатили скарбничку світової літератури