Є така професія… (твір-роздум у публіцистичному стилі)
Куди діваються померлі вихованці зоопарку? Питання, здавалося б, нетактовне. Звісно, ховають. Але так відбувається не зо всіма тваринами, що пішли з життя. Тіла деяких з них потрапляють в умілі руки спеціалістів унікальної професії. Колись представників цієї професії називати чучельниками, тобто вони робили чучела. А сучасною мовою такі фахівці називаються таксидермістами.
Унікальний для Слобожанщини промисел — виготовлення чучел — створено при Харківському музеї природи. Головний у цій справі — Сергій Міхнов. Зроблені ним чучела тварин, птахів, риб, плазунів склали найкращу в Україні колекцію чучел музею природи. Найбільшим у цій дивній колекції є чучело білого ведмедя.
Для того щоб добути шкіру тварини, улаштували навіть спеціальну експедицію у і к ід ну частину Арктики.
Одне з найулюбленіших чучел Міхнова — бура рись. Чучело виготовлене із шстосуванням авторських винаходів. Основа для нього відлита з пінопласту. Ще одне чучело, яким майстер пишається, мавпа-гусар. Складність роботи над ним ішпягала в тому, що довелося мати справу зі старою шкірою тварини, що багато років пролежала у сховищі. Проте чучело має вигляд дуже природній, та ще й виконане в досить складній позі.
Робота чучельника дуже складна. Адже гарний таксидерміст, за словами Серпи Міхнова, має бути і скульптором, і художником, і зоологом, і анатомом, і хіміком…
Чучельник має бути дуже спостережливим, щоб експонати вийшли якомога природнішими. Для цього Сергій Міхнов часто буває у зоопарку, спостерігає, як поводяться тварини, запам’ятовує їхні пози, звички. Крім того, не завадить любов до тварин, до усього живого, наполегливість у праці, терпіння.
Початку роботи над кожною твариною передує нарада спеціалістів музею природи. Вони вирішують, як виглядатиме експонат, у якій позі буде відбито чергового представника тваринного світу, який «вираз» морди варто йому передати. Гільки після цього, одержавши вичерпну інструкцію, таксидерміст береться до роботи.
У грамотно зробленого чучела фактично немає «терміну зберігання», вважає < сргій Міхнов. У музеї природи і зараз виставлені експонати, яким понад сто років.
Багатьом своїм друзям на свята Сергій дарує фірмові подарунки — чучела. Але V себе вдома тримає тільки живих вихованців — декілька яскравих екзотичних птахів і двох удавів. Не було ніколи чучел удома і в його батька — завзятого мис – нивця. Саме від батька Сергій успадкував любов до тварин, до природи.
