Любов до людини в лірику Некрасова – Некрасов Микола

Народний поет. Немає у великій Російській літературі письменника, якого б ці слова визначали настільки точно й всеобъемлюще, як Некрасова

Некрасов – народний поет не тільки тому, що говорив про народ, але й тому, що їм говорив народ

Уже в таких добутках, як “Трійка”, “У дорозі”, “Колискова пісня” відкрилося чудову якість некрасовской поезії – демократизм, любов кнароду.

Уміння проникати в мир інших людей визначило зовсім нове зображення характеру простої людини, мужика – такого в лірику до Некрасова не було. Особливо ясно це видно на прикладі добутку “У дорозі”, де показана історія життя простої селянки, вихованої в панській родині й по примсі пана відданої за мужика, на горі чоловікові й на свою погибель. У цьому добутку звучить щира народна мова

На думку Некрасова, любити народ – це ненавидіти його гнобителів, віддати всі сили боротьбі за його щастя. Тому особисте в його поезії невіддільно від народного. Так, у добутку “Лицар на годину” боротьбу за щастя народу поет називає “великою справою любові”.

Полум’яне почуття любові до батьківщини пронизує всю його поезію. Російський народ – богатир, “лікуючі простори рідної землі, її безкрайні ниви й зелені ліси, сніжні зими” – от те невичерпне джерело, з якого черпав своє натхнення поет. В “Тиші” він заявив: “Не небесам чужої вітчизни – я пісні батьківщині складав!”

Доля трудівника хвилювала Некрасова, він гаряче співчував народу, малюючи волаючі картини життя міської бідноти й селянського побуту. Мир поезії Некрасова – це мир, побачений “крізь сльози” очами знедоленого народу

Він жагуче мріяв про волю людей: ” Мати – Вітчизна! Дійду до могили, не дочекавшись волі твоєї!” Серце поета наповнене болем про гірку долю народу: “Народ! Пекуче, святе занепокоєння за жереб твій доніс я до сивин!”

И все – таки Некрасов не утомлювався сподіватися, він пророкував майбутнє народу: “Винесе все – і широкими, ясну грудьми дорогу прокладе собі”.

Некрасов вірив, що “росіянинові народу перешкоди не поставлені: перед ним широкий шлях”.

Майбутнє країни представлялося поетові як життя вільного, процвітаючого суспільства:

…Звільнений від оковів,

Народ невтомний

Дозріє, густо заселить

Прибережні пустелі;

Наука води поглибить:

По гладкій їхній рівнині

Суду гіганти побіжать

Несчетною толпою,

И буде вічна бадьора праця

Над вечною рекою…