Короткий зміст роману “Тихий американець” – Грін Г

Олден Пайл – представник економічного відділу американського посольства в Сайгоне, антагоніст Фаулера, іншого героя роману. Будучи узагальненим зображенням цілком конкретних політичних сил і методів боротьби на світовій арені, фігура О. П. несе в собі й більше глибокий і широкий зміст. Перед нами досить знайомий тип людського поводження, що сформувався саме в XX в., в епоху гострого ідеологічного протистояння держав і систем, коли ідейна переконаність людини, не здатного мислити самостійно й критично, обертається на психічному рівні своєрідною запрограмованістю суджень і дій, шаблонністю мислення, що прагне укласти складність людських відносин у вже готові рамки й схеми

Для О. П. не існує нічого індивідуального, частки, неповторного. Усе, що він бачить, переживає сам, він прагне підвести під систему понять, співвіднести з якимись нібито назавжди даними правилами, моделлю відносин: свій любовний досвід він зіставляє з висновками статистики Кинси, враження про В’єтнам – з точкою зору американських політичних коментаторів. Кожний убитий для нього або «червона небезпека», або «воїн демократії». Художня своєрідність роману заснована на зіставленні й протиставленні двох головних діючих осіб: Фаулера й О. П. Набагато більше благополучним виглядає О. П.: він закінчив Гарвард, він з гарної родини, молодий і досить багатий

Усе підлегло правилам моралі, але моралі формальної. Так, він веде у свого друга Фаулера дівчину, причому пояснює це тим, що їй буде з ним краще, він може дати їй те, що не може Фаулер: женитися на ній і дати їй положення в суспільстві; життя його розумне й розміряна. Поступово О. П. перетворюється в носія агресії. «Дарма я вже тоді не звернув уваги на цей фанатичний блиск у його очах, не зрозумів, як гіпнотизують його слова, магічні числа: п’ята колона, третя сила, друге пришестя…» – думає про нього Фаулер. Тією третьою силою, що може й повинна врятувати В’єтнам, а заодно допомогти встановленню панування США в країні, на думку О. П. і тих, хто направляє його, повинна стати національна демократія. Фаулер попереджає О. П.: «Ця ваша третя сила – це всі книжкові вигадки, не більше.

Генерал Тхе просто шибеник із двома – трьома тисячами солдатів, ніяка це не третя демократія». Але О. П. переконати не можна. Він організує вибух на площі, і гинуть ні в чому не винні жінки й діти, а О. П., що коштує на площі, заповненої трупами, хвилює незначне: «Він глянув на мокру пляму на своєму черевику й упалому голосі запитав: – Що це? – Кров, – сказав я, – ніколи не бачили, чи що? – Треба неодмінно почистити, так не можна йти до посланника, – сказав він…» До моменту початку оповідання О. П. мертвий – він з’являється перед нами в думках Фаулера: «Я подумав: «Який зміст із ним говорити? Він так і залишиться праведником, а хіба можна обвинувачувати праведників – вони ніколи ні в чому не винуваті. Їх можна тільки стримувати або знищувати. Праведник – теж свого роду душевнохворий».

Томас Фаулер – англійський журналіст, що працює в Південному В’єтнамі в 1951 – 1955 р. Втомлений, душевно спустошений людина, багато в чому схожий зі Скоби – героєм іншого роману Грэма Гріна – «Суть справи». Він уважає, що його борг – повідомляти в газети тільки факти, оцінка їх його не стосується, він не хоче ні в що втручатися, прагне залишитися нейтральним спостерігачем. У Сайгоне Т. Ф. уже давно, і єдине, чим він дорожить, що втримує його там, – любов до в’єтнамської дівчини Фуонг. Але з’являється американець Олден Пайл, що веде Фуонг. Роман починається з убивства Пай л а и з того, що Фуонг вертається до Т. Ф. Але далі йде ретроспекція

Поліція шукає злочинця, а паралельно із цим Т. Ф. згадує про Пайле: той спас його під час нападу в’єтнамських партизанів, буквально отнеся в безпечне місце, ризикуючи власним життям. Начебто б добрий учинок? Пайл дратує Т. Ф. своїми ідеями, своїм безапеляційним поводженням, що граничить із фанатизмом. Довідавшись нарешті, що вибух на площі, улаштований американцями, у результаті якого загинули жінки й діти, справа рук Пайла, Т. Ф. не витримує й передає його в руки в’єтнамських партизанів: «Ви б на нього подивилися… Він стояв там і говорив, що все це сумне непорозуміння, що повинен був відбутися парад… Там, на площі, в однієї жінки вбили дитини… Вона закрила його солом’яним капелюхом».

Після смерті Пайла якось сама собою влаштовується доля Т. Ф.: він залишається у В’єтнамі – «цій чесній країні», де вбогість не прикрита соромливими покривами; жінка, що ніколи легко залишила його для Пайла, з тією же природністю вигоди легко й смутно приходить тепер назад.