Конфлікт ліричного героя з реальністю в лірику Генріха Гайне – Гейне Генріх

Вся творча діяльність великого німецького поета Генріха Гайне пов’язана з його боротьбою за світле майбутнє Німеччини, за волю й щастя німецького народу

Творча спадщина Гайне перейнята гуманістичними ідеалами волі людської особистості. Висока майстерність поета, блискучий полемічний талант публіциста зробили ідеї Гайне зрозумілими для людей, які живуть у різних куточках земної кулі

Але творча особистість Гайне розвивалася в той період, коли в Літературі Німеччини, як і багатьох європейських країн, поширювався романтичное напрямок, що вплинуло на становлення молодого поета. Учачись у Бонні, Гайне із захопленням слухав блискучі за формою й богатые фактами лекції Августа Вільгельма Шлегеля, одного з теоретиків реакційного романтизму. Але він не був сліпим послідовником свого вчителя, про що свідчать і його вірші, і стаття «Романтика», надрукована в 1820 році. У порушення ідейно естетичні закони німецької романтичной школи видавати бажане за дійсність, Гайне виразив у статті думка про те, що Німеччина вільна

У своїй поетичній творчості Генріх Гайне пішов значно далі німецьких романтиків. Самими вагомими добутками двадцятих років, які поставили Гайне в передові ряди тодішньої літератури, стали «Книга пісень» і «Колійні картини».

Збірник «Книга пісень» зайняв важливе місце не тільки у творчій спадщині Гайне, але й зіграв важливу роль у розвитку всієї німецької лірики. Продовжуючи кращі традиції національної поезії, Гайне пролагал своїм збірником нові шляхи розвитку німецького ліричного віршованого жанру

«Книга пісень» виявляє собою ліричну повість, об’єднану однією загальною темою – темою любові. Але велич Гайне – Поета полягає в тім, що в інтимно – ліричній тематиці збірника він зумів відбити дійсні риси свого сучасника – парубка десятих – двадцятих років XIX століття, що опозиційно ставиться до дійсності. На це вплинула й особиста драма Гайне: його улюблена бачила в поеті лише бідного родича. Але в збірнику ця тема придбала соціальне звучання. Історія любові в добутках Гайне стала вираженням протесту проти дворянсько – бюргерської моралі, про що свідчить вірш «Ліричне інтермецо».

Вірша, які ввійшли в «Книгу пісень», створювалися протягом біля десяти років. Вони являють наочний приклад розвитку світорозуміння й удосконалення художньої майстерності Гайне. Усе гостріше й глибше звучать у його добутках опозиційні соціально – політичні мотиви. Зі зміною світогляду автора змінюються й риси ліричного героя. Він живе в реальному світі, але почуття його овіяні світлим і радісним колоритом

Автор начебто б переконує й себе, і ліричного героя своїх добутків у тім, що при будь – яких соціальних умовах людин хоче щастя. В інтимній ліриці поета з’являються інші відтінки. Легкий сум безмовної любові не має нічого загального із хворобливою тугою ранніх віршів

Ліричний герой циклів «Ліричне інтермецо» і «Повернення на батьківщину» не поетизує містичну, потойбічну любов, а затверджує ідеал земної любові у всій його життєвій красі. Недарма вірша цих двох збірників зрілого майстра привернули увагу багатьох композиторів і стали всемирноизвестными романсами

Наступна творчість художника опирається на метод іронії, властивий більшості романтиків, для яких іронія служила засобом примирення з дійсністю, уводила в мир ілюзій і буденності

Гайне ж звертається до іронії, щоб, навпроти, розвіяти марні романтичные ілюзії, показати їхня безпорадність у зіткненні сдействительностью.

Часто у вуста ліричного героя автор вкладає гостру політичну сатиру, що у наступному творчості стала невід’ємною рисою його прози. На початку тридцятих років основним жанром творчості Генріха Гайне стає публіцистика. І тільки могутній революційний поштовх сорокових років, що жадав від літераторів агітаційних функцій, повернув Генріха Гайне до лірики, з якої він більше не поривав до останніх днів свого життя

Але останній період творчості майстри вже не став періодом пошуків. Його можна назвати періодом сумнівів. Реакція на невдале завершення революції 1848 року знайшла свій відбиток у збірнику віршів «Романсеро». Ліричний герой цього збірника виражає розчарування в боротьбі. Як особисту трагедію він сприймає загибель щирих героїв і торжество пройдисвітів. Конфлікт ліричного героя з реальністю полягає в тім, що він вступив у суперечку сам із собою, але в нього збереглися й воля до боротьби, і віра в перемогу над силами реакції. От таким і з’являється переді мною ліричний герой творів Генріха Гайне. А художник, що створив всемирноизвестные шедеври лірики, прози й публіцистики, зумів відтворити самі тонкі відтінки настроїв людської душі, живе й буде жити у віках. Адже зліт людської думки не має меж. От у цьому, на мою думку, і полягає безсмертя