Фет. Аналіз вірша “Цей ранок, радість ця…” – Фет А. А

У цьому вірші немає ні єдиного дієслова, ні єдиної крапки. Зате скільки життєвої енергії, скільки руху закладено в кожному рядку. Просто читаєш його на одному подиху й відразу ж уявляєш собі весняну метушню

У першому рядку відчувається радість весняної природи. Якщо уважно вчитатися, то можна помітити, що цей добуток “уміщає” цілу добу. Автор передає рух часу без єдиного дієслова: у першій строфі він зображує ранок, у другій строфі – день, у третьої – ніч, наповнену заходами весни, із чарівними трелями солов’я

Фет оповідає нам про те, як оживають ріки, дерева, прокидаються бджоли й усюди звучить “зык і свист”. У вірші лише один прикметник, що складається з метафори: “подих нічний селенья”. Але як же ефектно автор передає образ весни!

Віддієслівні іменники “дріб”, “лемент”, “говір”, “свист” і слова “зык” “трелі” передають атмосферу весняного шуму. Адже один тільки образ – “міць світла й дня” відображає сяйво сонця. І начебто б, читач бачить звичайні враження ліричного героя, перерахування через кому. Однак, читаючи це рядка, ми відразу ж можемо уявити собі власну картину й розфарбувати її своїми фарбами

Краплі – перлові, мошки – сріблисті, бджоли – золотаві, легкий пух – зеленувато^ – жовтий… У цьому – те й полягає колоритність віршів поета – імпресіоніста. Звуки, шелест, скороминуще враження – аж ніяк не мотиви, а теми його творчості. Кожне слово для кожної людини викликає свій ряд асоціацій. У цю мозаїку поет “умістив” образ весняної природи

Я думаю, автор хотів розповісти нам про те, що весна прекрасна в будь – який час доби. Тому, його вірш – це справжній весняний пейзаж, з любов’ю “намальований” поетом. На мій погляд, Фет зобразив одну лише мить, те, що відбулося один раз, але вже ніколи не повториться

Фет показав справжню картину весни, що викликає в читача захват і будить у душі неповторні почуття. Поет любується природою й у той же час він не описує саму природу, а лише передає почуття, що вона викликає